Викладач Кувичинська С.П. Предмет, група Медична та соціальна реабілітація 4 - А с/с Тема Відновне лікування та реабілітація паціентів у геріатрії. Дата 09.05.22 р.

 

Викладач	Кувичинська С.П.
Предмет, група	Медична  та соціальна реабілітація 4 - А с/с
Тема	Відновне лікування та реабілітація паціентів у геріатрії.
Дата	09.05.22 р.

 

Опорний конспект

 

Відновне лікування та реабілітація пацієнтів у геріатрії.

У наш час стратегія Українського уряду спрямована на оздоровлення нації, формування здорового способу життя й фізичної культури особистості. Сформована ситуація вимагає рішення проблеми, науково - обґрунтованого програмнометодичного забезпечення, як визначених, так і невизначених форм роботи в профілактичному і оздоровчому напрямках. Ми, як суспільство, повинні попереджувати та гальмувати хвороби, щоб життя було не тільки тривалим, але й здоровим і активним, Якщо втручання у хворобу своєчасне, а діагноз, методи лікування та реабілітації правильні, то можна уникнути найгіршого наслідку будь-якої хвороби в похилому віці - інвалідності. Так само покращенню якості життя, а нерідко й запобіганню хвороб і подальшої інвалідності , сприяють активне і позитивне ставлення до здоров’я та зміни способу життя, спрямовані на зміцнення здоров’я. Прогрес наслідків хронічних патологічних процесів не завжди можна зупинити за допомогою новітніх фармакологічних засобів. Фізична активність та регулярні вправи для людей похилого віку все більше заохочуються як ефективні запобіжні засоби охорони здоров’я. Великий лікар давнини Гіппократ назвав „ рух - їжею для життя”, а Плутарх -„скарбницею здоров’я”. Праця фізична і розумова одна із основних потреб людини і його призначення . Людина створена для активної діяльності. Це стосується людини як біологічному цілому , так і до всіх його систем і апаратів, органам, тканинам і клітинам. Рухова активність передбачає підвищення симпатичного відділу нервової системи, її мобілізацію. Як писав у минулому віці лікар Руссо, рух може за своєю дією замінити любі ліки, але всі лікарські засоби світу не зможуть замінити руху. Вплив м’язової активності настільки великий , що змінює активність генетичного апарату, біосинтез білка. Профілактичні заходи: фізичні вправи, загартування, раціональний режим харчування, діяльності та відпочинку. Формування здорового способу життя є головним важелем первинної профілактики в зміцненні здоров’я населення через зміну стиля та укладу життя, його оздоровлення з використанням гігієнічних знань у боротьбі зі шкідливими звичками, гіподинамією та подоланням неблагополучних сторін, пов’язаних з життєвими ситуаціями. Здоровий спосіб життя як форма активної фізичної життєвої діяльності людини включає в себе наступні основні елементи: розпорядок дня (раціонально складений), раціональний режим праці та відпочинку, гігієна харчування, правильне дихання, повноцінний режим сну, викорінення шкідливих звичок, оптимальний руховий режим, масаж, фізичне загартування. Особливе місце в режимі здорового способу життя належить розпорядку дня, певному ритму життя та діяльності людини. Режим кожної людини повинен передбачати певний час для роботи, відпочинку, прийому їжі, сну. Перерви між прийомами їжі не повинні перебільшувати 5-6 годин. Постійне тренування в процесі праці зміцнює наше тіло. Паління, вживання алкоголю стало нормою життя у підлітків. У відмові від шкідливих звичок важливий приклад батьків. Загальновідомо, що паління прискорює процеси атеросклерозу та тромбоутворення в судинах, наприклад ризик виникнення інфаркту міокарда у кілька разів вище у курців порівняно з некурцями. Рухова активність Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна "доза" рухової активності. За даними американської асоціації кардіологів, для здоров’я дорослим і дітям з 5 років необхідно щодня 30 хвилин помірного фізичного навантаження і 3-4 рази в тиждень по 30 хвилин інтенсивного фізичного навантаження. Прикладом помірної фізичної активності є: ходьба швидким кроком 3 км за 30 хвилин; їзда на велосипеді 8 км за 30 хвилин; танці в швидкому темпі 30 хвилин;гра в баскетбол, волейбол 30 хвилин. Щоденна ранкова гімнастика – обов’язковий мінімум фізичного тренування. Механізм захисної дії інтенсивних фізичних вправ закладений в генетичному коді людського організму. Чим інтенсивніше рухова діяльність у межах оптимальної зони, тим повніше реалізується генетична програма, і збільшуються енергетичний потенціал, функціональні ресурси організму і тривалість життя Вправи посилюють функціональну перебудову всіх ланок опорно-рухового апарату, серцево-судинної та інших систем , покращують процеси тканинного обміну. Під впливом помірних фізичних навантажень збільшуються працездатність серця, вміст гемоглобіну та кількість еритроцитів, підвищується фагоцитарна функція крові. Удосконалюються функція і будова самих внутрішніх органів, поліпшується хімічна обробка і просування їжі по кишечнику. У будь-якомувіці за допомогою тренування можна підвищити аеробні можливості і рівень витривалості - показники біологічного віку організму і його життєздатності. Підвищення фізичної працездатності супроводжується профілактичним ефектом відносно чинників ризику серцево-судинних захворювань: зниженням ваги тіла і жирової маси, вмісту холестерину і тригліцеридів у крові, зменшенням ЛИП і збільшенням ЛВП, зниженням артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. Крім того, регулярне фізичне тренування дозволяє в значній мірі загальмувати розвиток вікових інволюційних змін фізіологічних функцій, а також дегенеративних змін різних органів і систем (включаючи затримку і зворотнийрозвиток атеросклерозу). У цьому відношенні не є виключенням і кістково- м'язова система. Виконання фізичних вправ позитивно впливає на всі ланки рухового апарату, перешкоджаючи розвитку дегенеративних змін, пов'язаних з віком ігіподинамією. Підвищується мінералізація кісткової тканини і зміст кальцію в організмі, що перешкоджає розвитку остеопорозу. Збільшується приплив лімфи до суглобових хрящів і міжхребцевих дисків, що є кращим засобом профілактики артрозу і остеохондрозу. Всі ці дані свідчать про неоціненний позитивний вплив занять оздоровчою фізичною культурою на організм людини. Застосування масажу у осіб похилого віку. Масаж використовується в геріатричній практиці не лише як лікувальний метод, але і як спосіб проти гіподинамії. Проводячи масаж у людей похилого віку, необхідно враховувати індивідуальну переносимість, загальне самопочуття й наявність супутніх захворювань. Особливість масажу в людей похилого віку полягає у зменшенні інтенсивності й тривалості процедур. У випадку, коли вплив на ділянку патологічних проявів небажаний, або неможливий, проводять массаж відповідних сегментарних зон. Рекомендується також застосування точкового масажу, оскільки він представляє менше навантаження на організм за умови правильного його використання. У зв'язку зі значним зростанням кількості осіб похилого віку, що займаються фізичною культурою і спортом, виникає необхідність проведення профілактичних і відновлювальних заходів З метою усунення стомлення і перевантажень опорно-рухового апарату найбільш простими, ефективними й доступними засобами є масаж і гідропроцедури. Але для їх застосування необхідно враховувати анатомо-фізіологічні особливості осіб похилого віку. У процесі старіння відбувається інволюція більшості функцій організму і це, зрештою, спричиняє порушення фізіологічної рівноваги в різних системах організму. В осіб похилого віку відзначають зменшення кількості нервових закінчень у шкірі, потових і сальних залоз; шкіра стає сухою, пористою, блідою, в'ялою, обмінні процеси і рефлекторний механізм капілярного кровообігу в ній уповільнюються. У людей похилого віку відзначають ламкість капілярів, зменшення м'язової маси, зниження активності окисно-відновних проносів, тонусу м'язів тощо. М'язи стають млявими, маса м'язової тканини зменшується внаслідок атрофії м'язових волокон і переродження їх в жирову й сполучну тканини. Зменшується також їхній об'єм і васкуляризація, скоротлива здатність та сила, м'язи дещо зневоднюються. Зниження м'язового тонусу та сили м'язів відбувається внаслідок зменшення кількості функціонуючих м'язових волокон і капілярів, гіпоксії, порушення метаболізму, збільшення вмісту сполучної тканини в м'язах. Відзначено сповільнення процесів збудження та скорочення м'язів. Місця прикріплення сухожилків нерідко зневапнюються. У цьому віці рухливість у суглобах обмежена. Крім того, відзначають зниження кровопостачання, гіпоксію тканин, що зумовлено атеросклерозом периферійних судин, недостатнім колатеральним кровопостачанням. З віком процеси регенерації та репарації тканин погіршуються. Відзначають сповільнення окисновідновних процесів, підвищення здатності крові до згортання і схильність до тромбоутворення, накопичення в крові недоокиснених продуктів, що призводить до значного порушення клітинного метаболізму. Пружність та еластичність тканин знижені, відзначають зміни з боку серцево-судинної, дихальної систем, нерідко підвищується артеріальний і венозний тиск, виявляють застійні явища в паренхіматозних органах. У зв'язку з цим розвивається гіпоксія тканин після фізичних навантажень, стомлюваність, біль у м'язах і травми опорно-рухового апарату. Резервні сили, адаптаційні й компенсаторні можливості в людей похилого віку знижені. У процесі старіння відбуваються атрофічні й дегенеративні зміни в тканинах і хребті. У зв'язку з цим під час занять фізкультурою і спортом часто виникають травми опорно-рухового апарату, відзначають статичну й динамічну його недостатність тощо. Ураховуючи вище наведене, слід уникати тренувань на жорсткій поверхні (асфальт, дерев'яне покриття тощо), що призводить до травм і захворювань опорнорухового апарату (періостит, міозит тощо). Після тренувань показаний легкий масаж (самомасаж) нижніх кінцівок, попереку і гарячі ножні ванни (температура води 38—39 °С) протягом 3—5 хв. або кріомасаж. Оскільки в людей похилого віку знижена теплорегуляція, взимку їм слід тренуватися в теплому взутті, вовняному костюмі тощо, а також уникати переохолодження. Протипоказання до проведення масажу особам похилого віку: нейродерміт, трофічні виразки, дерматоз, червоний плоский лишай, тромбофлебіт, високий АТ, артрит, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки та ін. у період загострення, висока температури тіла (понад 38 °С), цукровий діабет (середнього і тяжкого ступеня), атеросклероз судин нижніх кінцівок (II—III ступеня). Особам похилого віку, що займаються фізичною культурою, показані всі види масажу. Гігієнічний масаж проводять уранці перед гімнастикою або після неї. Застосовують прийоми погладжування, розтирання і неглибокого розминання, потрушування м'язів. Розтирають м'язи шиї і плечей, скроні. Самомасаж у сауні (лазні) включає місцевий масаж. Як правило, масажують м'язи ніг, поперекову ділянку. Виконуючи масаж ніг, не слід сильно натискати на ділянки судинно-нервового пучка, розтирати й розминати ущільнення вен. Підготовчий масаж, як правило, застосовують перед тренуванням або фізичною роботою. При проведенні підготовчого масажу треба враховувати особливості інволютивних анатомо-фізіологічних процесів (зокрема у кістково-суглобовому апараті). Тривалість масажу — 5—10 хв. Проводять розтирання суглобні, неглибоке розминання, потрушування м'язів. Масаж можна виконувати з різними мазями, ароматизованими оліями, особливо в зимовий період. Краще використовувати мазі на олійній основі, рідкі, не дуже подразнювальні. Відновлювальний масаж. Для осіб похилого віку характерно швидке відчуття стомлення, тому і час відновлення є тривалішим. Ураховуючи особливості відновлювального періоду й анатоми фізіологічні особливості осіб похилого віку, проводять щадний масаж із застосуванням погладжування, розтирання і неглибокого розминання, потрушування, вібрації вздовж хребта. Не слід застосовувати грубі, жорсткі методи (рублення, постукування, вижимання тощо), зважаючи на ламкість капілярів, в'ялість м'язів та ін. Особливо щадні методи слід застосовувати під час масаж нижніх кінцівок (з огляду на те, що хронічний тромбофлебіт важко розпізнати) і шиї (ураховуючи поверхневе розміщення вен, можливість наявності атеросклерозу судин головного мозку) через ризик виникнення запаморочення. Масаж живота проводять, у разі відсутності у пацієнта хронічного калькульозного холециститу, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки. Через сухість та в'ялість шкіри для проведення відновлювального масажу використовують олійні рідини (олії). Оскільки чутливість шкіри в осіб похилого віку знижена і дозувати кількісні мазі для використання складно, тому треба обережно застосовувати розігрівальні мазі, лініменти тощо через можливі ускладнення (опіки, подразнення шкіри тощо). Призначаючи масаж особам похилого віку, слід ураховувати наявність супутніх захворювань і вносити відповіді корективи під час проведення масажу. Масаж-система прийомів дозованої дії на шкіру і підлягаючим тканинам людини. У основі механізму дії масажу лежать складні, взаємозв'язані рефлекторні, нейрогуморальні і обмінні процеси, що регулюються центральною нервовою системою. Початковою ланкою в розвитку рефлекторних реакцій є роздратування рефлекторних реакцій є роздратування механорецепторів тканин, що масажуються. У ділянці тіла масажу посилюється циркуляція крові, лімфи, тканинної рідини. Певне значення має утворення активних речовин (гістаміну, ацетілхоліну та ін.), стимулюючих адаптаційну - трофічну функцію ЦНС. При правильно підібраній методиці, оптимальному дозуванні і раціональному застосуванні (виходячи із стадії захворювання) масаж сприяє нормалізації функцій нервової серцево-судинної систем, стимуляції регенеративних процесів при захворюваннях і травмах опорно-рухового апарату, активізації захисно-пристосовних механізмів, посиленню обміну речовин, нормалізації м'язового тонусу, рухливості зв'язкового апарату, поліпшенню функціонального стану шкіри. Застосування масажу покращує загальний стан, знімає втому підвищує розумову і фізичну працездатність. Медична реабілітація - початкова ланка в системі загальної реабілітації. У фізіотерапії для реабілітації основне значення мають фізичні фактори, які сприяють підвищенню опірності організму до зовнішніх і внутрішніх дій, посилюють захисно-пристосувальні механізми. Трудотерапія є природним стимулятором, відновлює загальну активність, знімає стан напруженості, полегшує взаємини. Лікувальна фізкультура супроводжує весь цикл відновного лікування. Фізична реабілітація має першорядне значення в процесі відновлення. Її слід розглядати як лікувально-педагогічний і виховний процес. Основним засобом фізичної реабілітації є фізичні вправи і елементи спорту. Вони дають позитивний ефект, коли адекватні можливостям хворого або інваліда. У результаті тренування можливе підвищення фізичного навантаження. При цьому удосконалюються рухові навички, розвиваються і удосконалюються сила, витривалість, швидкість, гнучкість, спритність. Ніякі інші засоби і методи реабілітації не в змозі замінити фізичні вправи. У результаті тренування нормалізуються механізми регуляції, підвищуються адаптаційні можливості організму хворого до динамічно мінливих умов середовища, формуються і зміцнюються нові рухові навички.

Завдання :

1.           Скласти комплекс Ранкової гімнастики для пацієнта (73 років)

(Дивіться в опорному конспекті рекомендації щодо ЛФК)

 

 

№	Мета	Періоди	Зміст вправ	Методичні вказівки
		Водний. 2-3 вправи. Підготовка дихальної системи.
1.			Приклад. Вихідне положення – лежачі на спині.1- Руки вверх,вдих.2 . Руки вздовж тулуба, видих.	Темп повільний. Повторити 5-6 разів.
2.
3.
		Основний. 8 вправ. Навантаження на хребет
4.
5…
		Заключний.2 вправи. Розслаблення м’язів
12.
13.

 

Висновки.