4 А/с 06.05.22 Відновне лікування та реабілітація паціентів у педіатрії.

 

Викладач	Кувичинська С.П.
Предмет,група	Медична  та соціальна реабілітація 4А сс
Тема	Відновне лікування та реабілітація паціентів у педіатрії.
Дата	06.05.22

 

Опорний конспект

Природжена ортопедична патологія може бути зумовлена екзо-, ендогенними і генетично зумовленими факторами – порочним станом зародка в період формування плода (прогенезу, бластогенезу і початку органогенезу) та його розвитку. Пологові деформації (дитячий церебральний параліч, плечового сплетення, переломи кісток, тощо) виникають, як правило, внаслідок травм під час допоміжних акушерських втручань. Набуті ортопедичні деформації зумовлені різними захворюваннями апарата опори і руху: інфекційними, специфічними і неспецифічними запаленнями, пухлинами, дегенеративно-дистрофічними процесами, статичними розладами, наслідками травм тощо. Однак багато ортопедичних деформацій виникають внаслідок сукупності різних причин. Але всі діти потребують особливих умов життя, навчання та подальшої трудової діяльності. У їх соціальної адаптації визначаються два напрямки. Перший напрямок має на меті пристосувати до дитини навколишнє середовище. Для цього існують спеціальні технічні засоби пересування (коляски, милиці, палиці, велосипеди), предмети побуту (тарілки, ложки, особливі вимикачі електроприладів), пандуси, з’їзди на тротуарах. Другий напрямок адаптації дитини з руховим дефектом — пристосувати його самого до звичайних умов соціального середовища. Дитячий церебральний параліч — це важке захворювання нервової системи, яке нерідко призводить до інвалідності дитини. За останні роки воно стало одним з найбільш поширених захворювань нервової системи у дітей (на 1000 новонароджених припадає від 5 до 9 хворих ДЦП).Розвиток опорнорухового апарату у дітей нерідко протікає з порушеннями. Найбільш часті порушення — порушення постави і плоскостопість. Постава — це звичне положення тіла при сидінні, стоянні, ходьбі і виконанні кокой або роботи. Вона починає формуватися з раннього дитинства. нормальною. або правильної, вважається така постава, яка найбільш сприятлива для функціонування як рухового апарату, так і всього організму. Вона характеризується помірними природними, фізіологічними вигинами хребта в сагітальній площині, симетрично розташованими (без випинання нижнього краю) кутами обох лопаток, сідничних складок, прямою спиною, прямими ногами. Діти з гарною поставою відрізняються стрункістю; голову вони тримають прямо; їх м’язи пружні, живіт підтягнутий, рухи зібрані, чіткі. Неправильна постава. Виділяють кілька видів неправильної постави :

· сутулувату — кіфоз грудного відділу збільшений, грудна клітка сплощена, плечовий пояс зрушує вперед;

· кифотичну — весь хребет кіфозован;

· лордотична — посилений лордоз поперекового відділу, таз нахилений вперед, живіт випнутий вперед, грудний кіфоз згладжений;

· випрямлена — фізіологічні вигини слабо виражені, голова нахилена вперед, спина плоска;

· сколіотична — бічне викривлення хребта або його сегментів, відзначається різна довжина кінцівок, на різному рівні розташовуються надпліччя, кути лопаток і сідничні складки.

Сутулість виникає при слабкому розвитку м’язової системи, в першу чергу м’язів спини. При кифотичній поставі крім слабкого розвитку м’язів, спостерігаються зміни в зв’язках хребта: зв’язки розтягнуті, менш еластичні, чому природний вигин хребта в шийному і поперековому відділах слабо виражені. Неправильна постава несприятливо позначається на функціях внутрішніх органів: На роботі серця, легенів, шлунково-кишкового тракту; зменшується життєва ємність легенів; знижується обмін речовин; з’являються головні болі, підвищена стомлюваність; знижується апетит, дитина стаємлявим, апатичним, уникає рухливих ігор.

Плоскостопість.

Це захворювання, яке представляє собою порушення формування зводу стопи. Воно розвивається внаслідок великого навантаження на хребет і ноги дитини, також має місце при рахіті. Може бути наслідком носіння неправильного взуттяабо доношування її після старших діток. За даними ортопедів, плоскостопістю страждають близько 40% дітей дошкільного віку. Таке захворювання лікується спеціальними вправами для стоп, носінням правильної ортопедичного взуття з високим задником, жорстким супінатором і ортопедичною устілкою. Опорно-руховий апарат — це єдиний кістково-м’язовий комплекс, який являє собою кістки, зв’язки, м’язи, суглоби і нервові закінчення, він забезпечує людині опору і пересування тіла в просторі, а також рухову активність всіх частин тіла і органів. Порушення функцій цієї системи тягне за собою погіршення якості життя маленького пацієнта або навіть його інвалідність. Відновлення порушених функцій за допомогою лікувальної фізкультури, масажу, фізіотерапевтичних процедур. Профілактика порушень постави. Відхилення в поставі, що є в дитячому віці можуть в подальшому призвести до утворення стійких деформацій кісткової системи. Причин порушень постави виділяють багато: невідповідність меблів розмірам дитини, слабкість м’язів, низька рухова активність, неправильна посадка за робочим місцем, носіння тяжкості в одній руці, недостатня освітленість робочого місця, плоскостопість або різна довжина кінцівок і т. д. Порушення постави також сприяє тривале вимушене сидіння на одному місці, особливо якщо стілець і стіл не відповідають росту і пропорцій тіла дитини. Тому слід регулярно проводити з дітьми фізичні вправи, рухливі ігри, прогулянки на свіжому повітрі, які зміцнюють їх здоров’я і опорно-руховий апарат. Не можна допускати, щоб діти лежали чи спали в дуже м’якій або прогинаючомуся під їх вагою ліжку, і до того ж завжди на одному і тому ж боці. Не можна до 3-х місяців життя тримати дитину у вертикальному положенні, до 6-ти — садити, до 9-10 місяців надовго ставити на ніжки. При навчанні ходьбі не слід водити дитину за руку, так як при цьому положення його тіла стає кілька асиметричним; корисно користуватися спеціальними пристосуваннями (рис. 2.10). Не слід дозволяти дітям подовгу стояти з опорою на одну ногу, наприклад при катанні на самокатах. Треба стежити за тим, щоб маленькі діти не стояли на корточках тривалий час на одному місці, не ходили на великі відстані (дозування прогулянок і екскурсій), не витримували ваги. Це особливо стосується слабких, хворобливих дітей, а також дітей з ознаками рахіту. Щоб малюки, граючи в пісок, що не просиджували подовгу навпочіпки, пісочний ящики роблять зі лавками і столиками. Під час занять і прийому їжі треба стежити за правильною посадкою дітей. Вимагати від дитини правильної посадки можна тоді, коли меблі відповідає його росту і пропорціям тіла. Щоб дитина сиділа зручно і міцно, глибина сидіння стільця повинна дорівнювати 2 /3 стегна, а ширина повинна перевищувати ширину тазу на 10 см. Висота сидіння стільця над підлогою повинна бути рівноюдовжині гомілки разом із стопою (вимірювати слід до підколінної западини,додаючи 2 см на висоту каблука). При занадто високому сидінні ноги не дістають статі, і положення тіла стає менш стійким. При низькому сидінні дитина або відводить ноги в сторону, що порушує правильність посадки і спотворює позу, або підбирає їх під сидіння, що може викликати відчуття оніміння в ногах, оскільки великі вени, що проходять в підколінної западині, сильно стискаються. Висота столу над сидінням повинна дозволити дитині вільно, без піднімання або опускання плечей, класти передпліччя на кришку столу.

Завдання :

1.     Скласти комплекс ЛФК для пацієнта (10 років) при скаліозі грудного відділу хребта.

(Дивіться в опорному конспекті рекомендації щодо ЛФК)

 

 

№	Мета  ЛФК	Періоди	Зміст вправ	Методичні вказівки
		Водний. 2-3 вправи. Підготовка дихальної системи.
1.			Приклад. Вихідне положення – лежачі на спині.1- Руки вверх,вдих.2 . Руки вздовж тулуба, видих.	Темп повільний. Повторити 5-6 разів.
2.
3.
		Основний. 8 вправ. Навантаження на хребет
4.
5…
		Заключний.2 вправи. Розслаблення м’язів
12.
13.

 

Висновки.