Викладач Кувичинська С.П. Предмет Медична та соціальна реабілітація Група 4 – А л/с. Дата 04.05.22 р. Тема Організація роботи кабінету ЛФК, вимоги до кабінету, режим руху. Спеціальні методики ЛФК, особливості ЛФК при різних захворюваннях та після травм. Масаж. Види масажу. Вплив масажу на органи та системи. Значення масажу в реабілітації хворих.

 

Викладач	Кувичинська С.П.
Предмет, група	Медична та соціальна реабілітація 4 – А л/с
Тема	Організація роботи кабінету ЛФК, вимоги до кабінету, режим руху. Спеціальні методики ЛФК, особливості ЛФК при різних захворюваннях та після травм. Масаж. Види масажу. Вплив масажу на органи та системи. Значення масажу в реабілітації хворих.
Дата	04.05.22 р.

 

Опорний конспект

Фізична реабілітація є невід'ємною складовою частиною медичної реабілітації і використовується в усіх її періодах та етапах. Призначення засобів фізичної реабілітації, послідовність застосування її форм і методів визначається характером перебігу захворювання, загальним станом хворого, періодом та етапом реабілітації, руховим режимом . Спеціально підібрані вправи та інші засоби реабілітації здатні відновлювати оптимальну рухливість та врівноваженість нервових процесів, що покращує регулюючі властивості, активізує діяльність ендокринних залоз і стимулює вегетативні функції та обмін речовин. М'язова діяльність стимулює обмінні, окислювально-відновні, регенеративні процеси в кістках і тканинах. За рахунок цього швидше розсмоктуються продукти запалення, попереджуються спаювальні процеси та розвиток атрофій. Переломи діафіза стегнової кістки зустрічаються у людей похилого віку і спортсменів. Вони зумовлені несприятливими погодними умовами, порушенням тренувального процесу та іншими чинниками. Фізична реабілітація є комплексним методом лікування, який складається з лікувальної фізичної культури, лікувального масажу та фізіотерапії. Провідну роль у цьому відіграє лікувальна фізична культура. Після травм і операцій протягом лікарняного періоду реабілітація призначається у випадку відсутності протипоказів, причому того-ж дня через кілька годин після втручання або на наступний день. Раннє застосування фізичних вправ у першу чергу пов’язане з попередженням ймовірних ускладнень, стимуляцією компенсаторно-пристосувальних реакцій і діяльності органів та систем організму. Лікувальна дія фізичних вправ чітко проявляється у вигляді наступних механізмів: тонізуючого, трофічного, компенсаторного і нормалізуючого. Виконання фізичних вправ залучає хворого до свідомої і активної участі в процесі власного лікування, що підвищує його психоемоційний стан і загальний тонус організму, надає впевненості у швидкому одужанні. Безпосередньою дією вправ є певні зрушення, що виникають у серцево-судинній системі. Вони характеризуються активізацією крові і лімфообігу в зоні пошкодження, що запобігає порушенню периферичного кровообігу, набрякам тощо. Рухова діяльність запобігає також застійним явищам в пареніматозних органах, порожнистих венах, сприяючи циркуляції крові і полегшенню роботи серцево-судинної системи. Все це разом з іншими методами лікування запобігає тромбоемболіям . Мабуть немає кращого методу попередження легеневих ускладнень і поліпшення діяльності легень після операцій і травм, як дихальна гімнастика.

Лікувальна фізична культура при діафізарних переломах призначається з 1-2-го дня за трьома періодами: іммобілізаційним, пост мобілізаційним і відновним .

Іммобілізаційний період триває аж до утворення кісткового мозоля і зняття іммобілізації. Його завдання - запобігти пневмонії, тромбозу, навчити прикладним і побутовим навичкам з самообслуговування. У цьому періоді застосовують ранкову гігієнічну гімнастику, самостійну лікувальну' гімнастику по 10-15 хвилин з використанням 75% загальнорозвиваючих і близько 25 % спеціальних вправ 4 -6 разів за день. У випадках переломів стегнової кістки, коли методом фіксації є гіпсова пов’язка, в кінці періоду дозволяється вставати і ходити за допомогою милиць, частково навантажуючи хвору ногу, поступово переносячи на неї до 80% маси тіла. Ще до підйому хворого на милиці «тренують вени» пошкодженої кінцівки за допомогою періодичного опускання ноги з ліжка. Це скорочує час адаптації судинної системи травмованої ноги до функціонування у вертикальному положенні, зменшує набряки і неприємні відчуття при подальшій ходьбі. У випадку скелетного витягу лікувальна фізична культура призначається з другого - третього дня. Комплекс лікувальної гімнастики складається з дихальних, загальнорозвиваючих і спеціальних вправ: згинання і розгинаннях пальців стопи, активних рухів нею в різних площинах, ідеомоторних вправ, піднімання таза з опорою на стопу зігнутої здорової ноги, лікті і потилицю. Хворого вчать сидіти у ліжку по 2 - 4 рази на день. Ізометричні дво - трисекундні напруження м'язів стегна дозволені з другого тижня після досягнення повного зіставлення відламків. Наприкінці четвертого тижня починають обережні рухи у колінному суглобі для профілактики контрактури в ньому. Для того щоб хворий був здатний проводити активні рухи, тягу з гомілки знімають. Це дає змогу зігнути коліно, торкнутися п'яткою ліжка і навпаки - випрямити ногу. Після заняття систему витягання відновлюють. Спочатку рухи в колінному суглобі виконують з допомогою реабілітолога, а у подальшому самостійно декілька разів за день. Хворому рекомендується постійно зміцнювати м'язи здорової ноги і рук за допомогою самостійних занять .

Постіммобілізаційний період починається з моменту утворення кісткового мозоля і зняття чи зміни іммобілізації. У хворого може проявитися атрофія м’язів, малорухливість в суглобах, які підлягали іммобілізації, контрактура, послаблення м’язової сили, порушення координації рухів, зниження функцій органів систем організму. Оновною метою фізичної реабілітації у цьому періоді є відновлення функцій кінцівки і загального стану організму. Окремими завданнями є: відновлення амплітуди рухів, усунення тугої рухливості і контрактур, зміцнення м’язів, сприяння утворенню щільнокісткового мозоля. При цьому застосовують ранкову гігієнічну та лікувальну гімнастику по 25 - ЗО хв., самостійні заняття через кожні 1-1,5 год., спортивно-прикладні вправи, ходьбу, малорухливі ігри. Приділяють увагу поступовому осьовому навантаженню на ушкоджену ногу. Співвідношення загально розвиваючих і спеціальних вправ в заняттях приблизно однакове. Темп виконання вправ середній.

 II період після зняття скелетного витягу триває 1,5 місяця. Хворий продовжує перебувати на ліжковому режимі ще 10 - 15 днів. У перші дні після зняття іммобілізації для зменшення болю, який спричинений невеликою згинальною контрактурою в колінному суглобі, під нього підкладають м’який валик. В положенні лежачи на спині виконують активні згинання та розгинання у колінному суглобі. У подальшому ці рухи виконують у положенні лежачи на животі, сидячи, піднявши ноги з ліжка. В заняття включають вправи для пальців стопи, гомілковостопного суглобу, відведення та приведення ноги, обережні ротаційні рухи нею, піднімання ноги з допомогою та самостійно. Хворого переводять в положення стоячи приблизно через 2 тижні після закінчення скелетного витяжіння і навчають пересуватися за допомогою милиць на здоровій нозі, поступово спираючись на хвору ногу. Такі дозовані осьові навантажування допускають приблизно через три місяці після перелому. Потім хворого вчать ходити не тільки по рівному, а й сходами, далі - з однією милицею, і в кінці періоду - без опори.

Відновний період: завданням лікувальної фізичної культури у цьому періоді є повне відновлення функції ушкодженої кінцівки, усунення м’язових атрофій і слабкості, контрактур і координаційних порушень, завершення формування повноцінного кісткового мозоля, підготовка до навантажень виробничого і побутового характеру. Застосовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, самостійні заняття, лікувальну ходьбу, рухливі та спортивні ігри, вправи у воді, плавання, їзду на велосипеді, прогулянки на лижах. Комплекси лікувальної гімнастики складаються приблизно з 25% загальнорозвиваючих вправ і 75% спеціальних вправ, У заняття тривалістю 35 - 45 хвилин включають вправи з обтяженнями, вправи на гімнастичній стінці та різні види ходьби. Основну увагу приділяють спеціальним фізичним вправам на розвиток сили, швидкості, витривалості і координації. Також рекомендують вправи що підсилюють опороздатність кінцівок,відновлюють повноцінний механізм ходьби. V випадках інвалідизації у цей період удосконалюють рухові компенсації, формують нові рухові навички. Після травм і операцій протягом усього періоду фізичної реабілітації при відсутності протипоказань для підсилення ефекту фізичної реабілітації вже з першої - другої доби призначають лікувальний масаж. Фізіотерапію після травм і операцій застосовують з метою профілактики і лікування на всіх етапах реабілітації. Використання певних методів залежить від завдань, що ставлять перед фізіотерапією, виходячи з характеру захворювання і обсягу оперативного втручання, загального стану хворого, фаз утворення кісткового мозоля. Лікувальна дія фізичних чинників на організм після травми і операцій проявляється у вигляді нервово-рефлекторного і гуморального механізмів .

Маса́ж (фр. massage, від masser — «розтирати») — сукупність прийомів механічної і рефлекторної дії на тканини і органи, у вигляді розтирання, тиску, вібрації або погладжування, що проводяться безпосередньо на поверхні тіла людини, як руками, так і спеціальними апаратами, через повітряне, водне чи інше середовище, з метою досягнення лікувального ефекту. Масаж є активним лікувальним методом, суть якого полягає в нанесенні дозованих механічних подразнень на тіло пацієнта різними, методично виконуваними спеціальними прийомами, що можуть виконуватися рукою масажиста або за допомогою спеціальних апаратів.

Розрізняють такі види масажу:

 

Гігієнічний масаж — є активним засобом зміцнення здоров'я, збереження нормальної діяльності організму та попередження захворювань.

Спортивний масаж — застосовується в фізкультурній практиці, для фізичного вдосконалення спортсмена, збереження його спортивної форми, а також для швидшого подолання втоми та відновлення сил під час спортивного тренування, змагань, перед підготовкою до спортивного виступу (як одна із форм «розминки») та після нього.

Косметичний масаж — застосовується як із профілактичною, так і лікувальною метою, для покращення стану шкіри обличчя, голови, шиї, сприяє усуненню косметичних дефектів.[9] Одним із різновидів косметичного масажу є антицелюлітний масаж.[10]

Сегментарний масаж — застосовується для стимуляції шкірних рецепторів визначених зон, які іннервуються аналогчними сегментами спинного мозку. Різновидом сегментарного масажу є точковий масаж.[11] Одним із різновидів точкового масажу є періостальний або давлячий масаж.[12]

Гінекологічний масаж — застосовується при захворюваннях жіночих статевих органів. Гінекологічний масаж проводиться спеціально навченою акушеркою.[13]

Сексуальний масаж — застосовується для посилення статевого потягу[14].

Кріомасаж — масаж за допомогою шматочка льоду[12].

Вібраційний масаж — різновид масажу, який може проводитися як руками масажиста, так і за допомогою спеціальних апаратів, які здійснюють вплив на окремі ділянки тіла. [15] Різновидом вібраційного масажу є апаратний масаж.[16]

Гідромасаж — масаж, який проводиться комбінованою дією струменя води та масуючими маніпуляціями, як руки масажиста, так і спеціальними пристроями або душем.[17] Різновидом гідромасажу є підводний душ-масаж.[18]

Вакуумний масаж (пневмомасаж) — проводиться у спеціальних апаратах (масажних дзвонах), які прикладають до тіла хворого, дією підвищеного або пониженого тиску.[19]

Баромасаж — проводиться за допомогою барокамери, до якої вкладають кінцівку, масаж якої проводиться за допомогою дії на кінцівку стисненого повітря.[20]

Банковий масаж — проводиться за допомогою медичних банок, які закріплюються на ділянках тіла, на яких проводиться масаж.[21]

Основні прийоми масажу

Погладжування. З цього прийому рекомендується як розпочинати сеанс масажу, так і завершувати сеанс. Погладжування має знеболювальну дію, покращує трофіку тканин, знімає нервове напруження, покращує кровообіг та лімфообіг у ділянці масажу, покращує стан м'язів у ділянці масажу. Погладжування може бути площинним — поверхневим і глибоким, а також обхоплюючим — безперервним та переривчатим. Погладжування можна виконувати поздовжно, поперечно, зигзагоподібно, спіралеподібно, концентрично, колоподібно, а також комбінованим методом (поєднанням кількох видів виконання погладжування). Також можуть застосовувати допоміжні методи погладжування — гребенеподібне, граблеподібне, хрестоподібне, щипцеподібне погладжування.[30]

Розтирання відрізняється від погладжування більш енергійною дією на тканини організму, та полягає у зміщенні або розтягненні шкіри разом із нижче розміщеними тканинами у різних напрямках. Цей прийом подібний до погладжування, проте відрізняється від нього застосуванням більшої сили притискання на шкіру, при цьому рука масажиста не просто ковзає по шкірі, а зсуває її під час руху. Розтирання значно покращує кровообіг масажованих ділянок, покращує трофіку тканин, сприяє розгладжуванню рубців, злук, розсмоктуванню та видаленню відкладень у суглобах та сухожилках, покращує скоротливу здатність м'язів, знижує збудливість у периферичних нервах, зменшує біль при невритах та невралгіях. Розтирання може виконуватися як одною, так і двома руками. Розтирання може проводитися як прямолінійно — поздовжно або поперечно, а також колоподібно, спіралеподібно та зигзагоподібно. Як додаткові прийоми розтирання можуть проводитися гребенеподібне розтирання, щипцеподібне розтирання, пиляння, штрихування, стругання та перетинання.[31]

Розминання — це прийом масажу, при якому руки масажиста захоплюють, відтягують, зсувають, розтягують та здавлюють тканини масажованої ділянки, чим практично проводиться пасивна гімнастика для судин і м'язів масажованої ділянки. Під час проведення розминання збільшується тонус м'язів, які знаходяться в спокої, та зменшується тонус м'язів, які знаходяться у напруженні, тобто масаж сприяє нормалізації тонусу м'язів. Розминання має стимулюючий вплив на нервову систему, покращує еластичність шкіри, згідно даних частини клінічних досліджень, при масажі також збільшується частота серцевих скорочень, покращується дихання і збільшується притік артеріальної крові до масажованої ділянки. Розминання проводиться у поздовжному, поперечному, півколовому, спіралевидному напрямках. Розрізняють також безперервне та переривчасте розминання.[32]

Вібрація — це прийом масажу, при якому руками масажиста або спеціальними апаратами проводиться серія різноманітних коливальних рухів. Вібрація може бути безперервною або переривистою. Безперервна вібрація поділяється на лабільну, при якій рука масажиста пересувається у якийсь бік, та стабільну, при якій масаж проводиться в одному місці. Стабільна вібрація, яка здійснюється одним пальцем, рідше двома пальцями, в одній точці, називається точковим масажем. Основними прийомами вібрації є поздовжна, поперечна, зигзагоподібна та спіралевидна вібрація. Додатковими прийомами вібрації є струшування, потрушування, підштовхування, рубання, поплескування, пунктування, стібан

Завдання :

1.                Скласти комплекс ЛФК для пацієнта при діафізарних переломах   кісток нижніх кінцівок. Постіммобілізаційний період. II період ЛФК.

 

№	Мета  ЛФК	Періоди	Зміст вправ	Методичні вказівки
		Водний. 2-3 вправи. Підготовка дихальної системи.
1.			Приклад. Вихідне положення – лежачі на спині.1- Руки вверх,вдих.2 . Руки вздовж тулуба, видих.	Темп повільний. Повторити 5-6 разів.
2.
3.
		Основний. 8 вправ. Навантаження на суглоби ( по  2 вправи на кожний суглоб)
4.
5…
		Заключний.2 вправи. Розслаблення м’язів
12.
13.

 

Висновки.