2Б/Л 31.05.22 Членистоногі, їх медичне значення. Охорона праці в галузі.

 

Викладач	Кувичинська С.П.
Предмет,група	Медична біологія 2Б лс
Тема	Членистоногі, їх медичне значення. Охорона праці в галузі.
Дата	31.05.22

 

Опорний конспект

Загальн а характеристик а членистоноги х Медичн а арахноентомологі я вивча є представникі в тип у Членистоног і (Arthropoda) , щ о мают ь медичн е значення . Представник и членистоноги х є тимчасовим и або постійним и паразитам и людини , переносникам и збудникі в інфекційни х або парази¬ тарни х хвороб , а тако ж отруйним и тваринами . Д л я представникі в цьог о тип у характерн і загальн і ознаки : — хітинови й покри в і членисті кінцівки ; — тіло складаєтьс я із сегментів, як і фупуютьс я у відділи: голову , груди й черевце ; — травн а систем а ма є ротови й апарат , побудовани й з видозмінени х кінцівок , травн і залози ; — органам и диханн я залежн о від способ у житт я є зябра, мішкоподібні легені або трахеї, — кровоносн а систем а незамкнута, наявн е серце , розташован е н а спинні й по— верхн і тіла ; — нервов а систем а добр е розвинена , представлен а надглотковим і підглотковим вузлами , з'єднаним и у кільце , і черевним нервовим ланцюжком ; — орган и виділенн я — мальпігієві судини, або коксальн і залоз и (видозмінен і метанефридії) . Членистоног і роздільностатев і з виражени м статевим диморфізмом. Розвито к я к прямий , та к і непрямий . Д о тип у Членистоног і належат ь клас и Ракоподібн і (Crustacea) , Павукоподібн і (Arachnoidea) , Комах и (Insecta) .

Медичн е значенн я павукоподібни х Представник и клас у Павукоподібн і (Агасппоісіеа ) мают ь тіло , щ о складаєтьс я а б о із дво х відділі в — головогрудей і черевця, аб о нерозчленоване, а тако ж чотир и пари ходильних кінцівок. Ротови й апара т складаєтьс я з хеліцер, з а допомого ю яки х вон и захоплюют ь і перетирают ь їжу або проколюют ь шкір у хазяїн а пр и кровососанні , і педипальп, як і виконуют ь функці ї органі в дотику , нюху , а інод і й утриманн я здобичі. Орган и диханн я мают ь вигля д мішкоподібни х легень і трахеї. Орган и травленн я хоч а відрізняютьс я в різни х видів , але загало м мают ь схожу будову. Тверд у їжу павукоподібн і н е споживають , лиш е всмоктуют ь напіврідку , том у глотк а ма є розви ­ нен і м'язи . У передн ю кишк у відкриваєтьс я пар а слинни х залоз . Кровоносн а сис — тем а простіш а у кліщі в (складаєтьс я і з серц я мішкоподібно ї форми ) і складніш а у скорпіоні в і павуків , як і мают ь легенев е дихання . Медичн е значенн я мают ь представник и ряд у скорпіоні в (Зкогріопев) , павукі в (Агапеі) і кліщі в (Асагі). Сере д скорпіоні в і павукі в є велик а кількіст ь отруйни х видів , небезпечни х дл я людини . Кліщ і відом і я к тимчасов і й постійн і паразити . З а медични м значення м виділяют ь дв і груп и кліщів : • тимчасові кровосисні ектопаразити, що є переносникам и й природним и резер ­ вуарам и збудникі в інфекційни х хвороб ; • постійні шкірні паразити людини . Скорпіон и (Бкогріопез ; рис . 11.1) поширен і в тропічни х і субтропічни х країнах , трапляютьс я н а Кавказі , у Крим у й Середні й Азії. З а формо ю тіла нагадуют ь ракгв . Отруйн і павукоподібн і Головогруд и не розділені, черевц е почленоване Зедут ь нічни й спосі б життя . Розвито к прямий, молод і скорпіон и залишаютьс я поблиз у матер і впродов ж 1 0 — 1 2 днів . Якщ о не— обережн о притиснут и скорпіона , наступит и н а ньог о аб о взят и рукою , він жалить . Отрут а скорпіона , особлив о тропічни х видів , небе з — печн а дл я людини . Зон а ма є переважн о нейротропну і кардіотоксичну дію , зумовлю є ви — никненн я бол ю і набряк у уражено ї ділянки . Загальн і прояв и з'являютьс я чере з 5 х в або ходитьс я Проток и зало з відриваютьс я поблиз у верхівк и голк и двом а маленьким и отворами . Хеліїдер и у вигляд і гачків, педипальп и — клешень. н а сегмент и — широки й передні й і вузьки й задній , щ о завернути й догор и й закінчуєтьс я отруйно ю голкою . Пар а отруйни х зало з зна— м и членистоногими . Скорпіон и — хижаки , живлятьс я дрібни — н а останньом у членик у черевця . Рис. 11.1. Можлив і головни й біль , більу ділянц і серця , серцебиття , відчутт я страху, озноб , загальн а слабкість . Температур а нестабільна , задуха, слинотеча , нудота , посиленн я моторик и кишок . Зазвича й от— рут а скорпіон а дл я людин и н е смертельна . Павук и поширен і всюди . Тіл о ї х складаєтьс я з несегментовани х головогруде й і черевця . Практичн о вс і павук и мают ь отруйн і залози , розташован і в основ і хеліцер . Для людини небезпечн е вжаленн я лиш е деяки х павуків : тарантула , каракурт а й низк и тропічни х видів . Таранту л (рис . 11.2) — це дуже велики й павук , що сяга є завдовжк и 4 см у дов— жину . Жив е у степа х і лісостепах . Селитьс я в норах . Ловильно ї сітк и не будує, під— стеріга є здоби ч і з засідки . Ужаленн я йог о болюче , але смертельно ї небезпек и дл я людин и не має . Отрут а зумовлю є підвищення судинної проникності і порушенн я кальцієвог о балансу , щ о призводит ь д о крововиливів , некроз у в місц і укусу. З'являєтьс я сильни й біль , згодо м почервонінн я шкір и і набряк . Біл ь зберігаєтьс я впродов ж доби . Каракур т (рис . 11.3) — чорни й павук . Самк а розміро м д о 2 с м у довжину , ма є велик е округл е черевц е чорног о кольору , з червоними плямами у 2 ряд и на спинні й поверхні . Самц і значн о менш і і неотруйні . Жив е в пустельни х і напівпустельни х района х Середньо ї Азії й Південно ї Європи . Самк и будують гнізд а у вигляд і без— ладни х грудо к павутиння , рідш е використовуют ь нор и гризунів . Післ я заплідненн я самец ь гине , самк а відклада є у гнізд о 5 — 1 2 коконів , щ о містят ь кільк а сотен ь яєць . Молодь , щ о вийшл а і з яєць , зиму є всередин і кокона , а навесн і мігрує . Доросл і самк и розселяютьс я п о місцевост і наприкінц і літа . Збільшенн я кількост і вжален ь відбуваєтьс я в періо д міграції . Ужаленн я дл я людин и дуже небезпечне . Отрут а ма є нейротоксичну дію, спричиню є сильни й біль не лиш е в місц і вжалення , а й у сугло — бах, животі , грудях . Виника є озноб , підвищуєтьс я температур а тіла , інод і спостері— гаютьс я судоми , марення . У тяжки х випадка х наста є смерть .

Прот и отрут и каракурт а є захисн а сироватка , уведенн я яко ї уражени м різк о знижу є ї х смертність . Профілактик а вжален ь отруйни х павукоподібних : — вибі р дл я привал у і нічліг у в польови х умова х рівни х майданчикі в бе з ка— менів , тріщи н грунту , пучкі в сухої трави ; — щільн е закриванн я входу в намет ; — огля д пере д використання м одягу , взуття , постелі ; — встановленн я сіто к н а вікна х приміщень ; — знищенн я павукоподібни х з а допомого ю інсектицидів ; — особист а обережніст ь у місця х ї х перебування . Кліщ і - переносник и збудникі в хворо б Відом о д о 1 0 000 виді в кліщів , будов а яки х різн а у зв'язк у з велико ю різноманіт ¬ ніст ю способ у їхньог о життя . Том у єдин а характеристик а кліщі в неможлива . Мож¬ н а говорит и лиш е пр о деяк і спільн і дл я всіх ознаки . Особливіст ю зовнішньо ї будо¬ ви більшост і кліщі в є повн е злиття головогрудей з черевцем. Тіл о розділен е на дв а відділи : невеличк у головк у і власн е тулуб. Хітинови й покри в легк о розтягується . Перш а пар а кінціво к явля є собо ю хеліцери, друг а — педипальпи. Хеліцер и і педи - пальп и зближен і мі ж собо ю й утворюют ь хоботок . Ротови й апара т кліщі в бува є різни м залежн о від характер у їжі й способ у живлення : колючо-сисний , гризучо-сис - ний , ріжучий . Я к і у всіх павукоподібних , у доросли х кліші в чотир и пар и ходильни х кінцівок . Покрив и тіла у деяки х груп кліщі в м'які , в інши х — місцям и ущільнені , з твердим и щитками . Іксодов і кліщ і Іксодов і кліщ і (Ixodidae ) мают ь декільк а різновиді в (рис . 11.4) і паразитуют ь я к тимчасов і паразити . Тайгови й клі щ (Ixode s persulcatus ; рис . 11.4, а ) поширени й переважн о в зон і хвойних і змішаних лісів Сибіру , Далеког о Сход у й у Північні й і Центральні й Європі . Цик л розвитк у — 2 — 3 роки . Найчастіш е напада є на людину .

Собачи й клі щ (Ixode s ricinus; рис . 11.4, б ) част о трапляєтьс я в змішаних, листяних лісах і чагарникови х заростях . Ма є так е сам е медичн е значення , щ о й тайговий , відрізняєтьс я від останньог о деяким и деталям и зовнішньо ї будови й триваліши м цикло м розвитк у (до 7 років) . Пасовищн і кліщ і (рід Dermacentor ; рис . 11.4, в ) поширен і на луках і пасовищах, у лісостеповій , степові й і гірські й зонах . їхнім и характерним и особливостям и є біли й емалеви й рисуно к і вкорочени й ротови й апарат , яки й незначн о виступа є вперед . Довжин а тіла голодни х кліщі в сяга є 6 — 8 мм ; сит а самка , щ о нассалас я крові , мож е мат и 2 — 3 с м удовжин у (рис . 11.5); вон а здатн а поглинат и кількіст ь крові , щ о більш е ні ж у 10 разі в превищу є мас у її тіла в голодном у стані . Особливостям и життєвог о цикл у іксодови х кліщі в є те , щ о післ я кровоссан - ня самк и відкладают ь яйц я й гинуть . З яєц ь вилуплюютьс я дрібні личинки, що маю т ь три пари ходильни х кінцівок . Вон и живлятьс я кров' ю н а ящірках , дрібни х гризуна х і птаха х і переходят ь в наступн у стаді ю життєвог о цикл у — німфу. Німф и значн о більші , ні ж личинки , мают ь чотири пари ходильни х кінцівок . Статев а сис ­ тем а в ни х щ е н е розвинена . Післ я кровоссанн я н а більши х тварина х (зайці , кро — лики , білки ) німф и досягают ь статево ї зрілості . Доросл і форм и живлятьс я н а вели — к и х ссавця х (олені , велик а рогат а худоба). Вон и част о нападают ь н а людину . Увес ь періо д розвитк у іксодови х кліщі в від яйц я д о статево ї зрілост і мож е три — ват и від піврок у д о кілько х років . Кліщ і активн і впродов ж тепло ї пор и року . Потрапивш и н а тіло годувальника , клі щ проколю є йог о шкір у хеліцерам и і вводит ь у ранк у сисни й хоботок . Ужаленн я кліщі в безболісні, том у щ о їхн я слина , як а потрапля є в ранку , містит ь знеболюваль ­ н і речовини , а тако ж речовини , щ о перешкоджают ь зсіданн ю крові . П і д ча с кровоссанн я іксодов і кліщ і можут ь заразитис я збудникам и небезпечни х д л я твари н і людин и вірусни х хвороб : кліщовог о весняно-літнього енцефаліту, геморагічних гарячок (кримська , омська ) та бактеріальної інфекції (туляремія , рикетсіози) . Д л я кліщі в характерн а трансоваріальна передач а збудника , тобт о чере з статев у систем у т а яйц я наступни м поколінням . Вон а ма є величезн е значенн я в поширен ­ ні збудник а в природ і й існуванн і впродов ж тривалог о час у стійки х осередкі в інфекці ї сере д тварин . Кліщови й енцефалі т — одн е з найтяжчи х інфекційни х захворюван ь людини . Вірус уражу є центральн у нервов у систему . Ц е проявляєтьс я в порушенн і рухови х функцій , виникненн і паралічів , появ і психічни х розладів . Смертніст ь пр и кліщово ­ м у енцефаліт і сяга є З О % . Засоб и боротьб и з іксодовим и кліщами : — носінн я спеціальни х комбінезонів , просочени х хімічним и препаратами , щ о відлякуют ь кліщів ; — у раз і потреб и — обробленн я місцевост і отрутохімікатам и ч и випалюванн я навесн і торішньо ї рослинності ; — метод и біологічно ї боротьб и — використанн я тварин , як і паразитуют ь н а яйцях , личинка х кліщі в або н а доросли х кліщах , зумовлююч и ї х загибел ь або зни — жуюч и життєздатність . Кліщ і — постійн і паразит и людин и Коростяни й свербу н (Sarcopte s scabiei) — най — біль ш відоми й постійни й специфічни й парази т людини , що є збуднико м корости (рис . 11.6). Самк а ма є довжин у 0,4 мм ; самец ь значн о менший . Н а спинні й поверхн і розташован і численн і щетинк и й шипики . Кінцівк и дуже вкорочені , і з щетинкам и й присосками . Свербун и живут ь у тов— щ і епідерміс у й живляттьс я йог о клітинам и (рис . 11.7). Самк а з а сво є житт я відклада є д о 5 0 яєць . З н и х виходят ь личинки , щ о досягают ь статево ї зрі— лост і чере з 10—15 днів . У середньом у життєви й цик л коростяног о свербун а становит ь близьк о 1 5 діб. Кліщ і можут ь оселятис я в будь-яком у місц і шкіри , але частіш е проникают ь у більш ніжн і її ді— лянк и (складк и шкір и мі ж пальцями , н а згина х рук , н а статеви х органах) . Розчухуюч и уражен і міс— ц я , хвор а людин а рукам и переносит ь кліщі в н а здоров і ділянк и шкіри , сприяюч и ї х розселенн ю п о всі й поверхн і тіла . Заразитис я коросто ю можн а пр и безпосеред — ньом у контакт і і з хворо ю людино ю або твариною , а тако ж пр и користуванн і одяго м і постільно ю бі— лизно ю хворого .

Патогенн а дія . Руйнуванн я кліти н шкірног о епідермісу , сильни й зуд, щ о по ­ силюєтьс я вночі . Діагностика . Корост у діагностуют ь н а підстав і виявленн я характерни х ура¬ жен ь шкіри . Ход и кліщі в мают ь вигля д прями х або звивисти х тонки х смужо к брудно-біли х кольорів . Н а одном у кінц і ходу виявляют ь папул у або пухирець , д е й розташовуєтьс я кліщ . Уздов ж ходів спос — терігают ь темн і крапк и — вентиляційн і отвори . Особлив о добр е ход и помітн і в раз і обробленн я шкір и настоянко ю йоду . Д л я підтвердженн я діагноз у потрібн о роз ­ крит и пухирец ь гостри м скальпелем , під— чепит и йог о вміс т й перенест и в крапл ю 5 0 % розчин у гліцерин у напредметн е скло , післ я чог о мікроскопіювати . Профілактика : — виявленн я й лікуванн я хворих ; — ретельн е дотриманн я особисто ї гігієни ; — дезінфекці я білизни , одягу , рушників ; — обережніст ь під ча с контакт у з тварин а

Медичне значення комах

 Кла с Комах и (Ішесіа ) — найчисленніши й з а кількіст ю виді в кла с тварин ; ї х видови й скла д сяга є 1 млн . Загальн і ознаки : — тіло розчленован е на голову, груди й черевце, на голов і розташован і орган и чуття : пар а анте н і складн і очі, побудован і і з сотен ь окреми х фасеток; — ротови й апара т у кровосисни х кома х — колючо-сисний; — груди складаютьс я і з трьох сегментів, на кожном у з яки х розташован а пар а ходильни х кінцівок ; — на спинні й поверхн і грудей у більшост і кома х є дві пари крил (багат о спеціалі — зовани х паразиті в людин и й твари н позбавлен і крил) ; — черевц е зазвича й складаєтьс я з 10 сегментів; — орган и диханн я — трахеї; — розвито к кома х відбуваєтьс я з метаморфозо м — повни м перетворення м (стадії яйця , личинки , лялечки , статевозріло ї форми ) або неповни м перетворення м (стадії яйця , личинки , статевозріло ї форми) .

Комах и механічн і переносник и збудникі в хворо б Тарган и (ря д Віагтоіаеа). Ц е всеїдн і комахи , багат о виді в яки х живут ь у помеш ­ канн і або поблиз у житл а людини . Част о трапляютьс я в туалетах , сміттєпроводах , н а кухнях , продовольчи х складах . Найбіль ш відомим и й повсюдн о поширеним и є чорн и й тарга н і рудий тарган , або пруса к (рис . 11.8). Покрив и чорног о тарган а мают ь чорно-бур і кольори , а величин а тіла сяга є 1 9 — 2 6 мм . Руди й тарга н забарвлени й у бурувато-руд і кольор и й ма є розмір и д о 1 1 — 1 2 мм . Тіл о таргані в сплющене , н а кінцівка х наявн і кігтик и й присоски , завдяк и яки м тарган и можут ь проникат и у вузьк і щілин и й лазит и в будь-яком у положенні . Характерн а ознак а таргані в — наявніст ь особливи х клапанів , щ о закривают ь трахе ї з а наявност і в повітр і сторонні х домішок . Ц е забезпечу є таргана м висок у стійкіст ь д о дії отрутохімікатів , щ о мают ь вигля д порошкі в й аерозолів . Розвито к відбуваєтьс я з неповни м перетворенням . Самк а відклада є коко н (оо - теку ) з яйцям и (близьк о 20). В яйця х зародк и розвиваютьс я залежн о від температур и й вологост і повітр я впродов ж 2 0 — 5 0 діб. Личинк и мают ь дуже дрібн і розміри , д о досягненн я статево ї зрілост і вон и кільк а разі в линяють . Тарган и всеїдні. Вон и пої— дают ь хліб, картоплю , зерно , овочі , цукор , шкіру , труп и твари н і людини , навіт ь вату, вовн у й папір . Тривали й ча с вон и можут ь взагал і обходитис я без їжі, але н е здатн і існуват и бе з води . Тарган и є механічними переносниками кишкови х інфекцій , здатн і тако ж перено — сит и цист и найпростіши х і яйц я гельмінтів . Засоб и боротьб и з тарганами : — санітарни й благоустрі й житла ; — отруйн і харчов і приманк и ( з буро ю аб о борно ю кислотою ) ч и інсектицидами ; — фізичн і (температура ) і механічн і засоб и (пастки) ; — біологічн а зброя , використанн я бактерій , патогенни х дл я тарганів . Мух и належат ь д о ряд у двокрили х (Оіртега), мают ь одн у передн ю пар у кри л (задн я пар а кри л перетворилас я н а дзижкальця) . Найбільш е значенн я в медичні й паразитологі ї ма є муха кімнатна , як а трапляєтьс я в житл і людин и п о всі й земні й кулі. Розмір и тіла — 6—8 мм , ротови й апара т лижучо-смоктального типу . Рідк у їжу муха всмокту є хоботком , а тверд у попереднь о розріджу є особливим и ферментам и слинни х залоз . Розвито к відбуваєтьс я з повни м перетворенням . Самк и відкладают ь яйц я в місц я х скупченн я гнильни х органічни х решто к (рис . 11.9, а). Біл і червоподібн і личинки (рис . 11.9, б, в, г ) розвиваютьс я залежн о від температури впродов ж 5 — 10 діб і перетворюютьс я в лялечки (рис . 11.9, т) у ґрунті . Чере з 4 — 7 діб з лялечк и виходят ь мухи (рис . 11.9, д, е, є), як і стают ь статевозрілим и чере з 5 — 6 дні в і живут ь близьк о 1 міс , відкладаюч и за це й ча с до 500 — 600 яєць . Порівнян о з тарганам и мухи небезпечніші , том у щ о біль ш рухлив і й активн о змінюют ь місц я перебування . Кімнатн а муха мож е перенест и н а поверхн і свог о тіла. до 6 мл н різни х мікроорганізмів , а в її травні й систем і ї х міститьс я ще до 28 млн . Кімнатн і мухи становлят ь найбільш у небезпек у я к переносник и кишкови х інфек ­ цій . Вон и здатн і поширюват и збудникі в дизентерії, поліомієліту, гепатиту А, харчових токсикоінфекцій, черевного тифу. Крі м кімнатно ї мухи механічним и переносникам и збудникі в різни х хворо б людин и можут ь бути й інш і мухи: базарна , синя , зелена . Засоб и боротьб и з мухами : — благоустрі й населени х пунктів , будівництв о збиральникі в смітт я і каналізації ; — обробленн я місц ь скупченн я личино к інсектицидами .

Воші — постійні ектопаразити ссавців і людини. Безпосередньо у людини паразитують два види паразитів: воша людська — збудник педикульозу і воша лобкова (Phthirus pubis) — збудник фтиріазу. Перши й вид підрозділяють на два підвиди: головна воша (Pedikulus capitis) і одежна воша (Pedikulus vestimenti). Статевозріла особина овальної або ромбоподібної форми, тіло безкриле, сплющене в спинно-черевному напрямку . Забарвлення залежить від кількості й давності випитої крові. На голові знаходяться прості очі і вусики, що є органами нюху. Ротовий апарат колючо-смоктального типу. Секрет слинних залоз містить антикоагулянти і подразн ю є шкіру хазяїна. Кінцівки пристосовані для міцного утримання за волосся й білизну. Яйце поздовжньо-овальної або грушоподібної форми, яскраво-жовтого кольору, до 1 мм завдовжки, називають гнидою. Головна воша (рис. 11.15) світло-сіра з темним и пігментованими плямами з боків черевця і грудей. Довжина самки — до 4 мм, самця — 3 мм. Вусики відносно товсті й короткі, сегменти черевця відділені глибокими вирізками. Жив е на ділянках тіла, покритих волоссям. Одежна воша (рис. 11.16) світло-сірого кольору, найбільша (довжина самки — до 4,7 мм, самця — до 3,7 мм). Відрізняється від головної воші відносно тонкими й довгими вусиками і згладженими, без глибоких вирізок, краями сегментів черевця. Жив е у складках нижньої білизни.

Лобкова воша (рис. 11.17) найменша (довжина самки — до 1,5 мм, самця — 1 мм), тіло коротке, трапецієподібної форми. Нема є чіткого поділу на груди і черевце. Жив е на волоссі лобка, на бороді, вусах, віях та інших ділянках тіла, покритих волоссям (крім волосистої частини голови). Воші живляться кров' ю хазяїна 5—8 разів на добу, тривалість живлення 3—10 хв. Голодувати здатні впродовж кількох днів. Тривалість голодування залежить від температури і вологості (за температури 37 °С — 1—2 дні, за температури 10—20 °С — 9—10 днів). Розвито к відбувається з неповним метаморфозом: яйце (гнида), личинка , доросла форма. Під час відкладення яєць спочатку видавлюється клейка речовина, що прикріплює гниду до волосся (головна і лобкова воші) або нит ок одягу (одежна воша). За своє життя самка одежної воші відкладає до 300 яєць , головної — 150—200, лобкової — близько 50 яєць . Личинки вошей проходять три стадії, терміни розвитку залежать від живлення і температури. Уся личинков а стадія за температури 36—37 °С триває 10 днів. Тривалість життя за оптимальних умов: 27—28 днів — головна воша, 32—46 днів — одежна воша, 17—22 дні — лобкова воша. Зараження педикульозом і фтиріазом відбувається при безпосередньому контакті, а також у разі користування чужими білизною й постіллю. Слина вошей зумовлює свербіж; при великій завошивленості на шкірі з'являються пігментні плями в місцях укусів, шкіра стає товстою, грубіє, можливе приєднання вторинної інфекції. Головна й одежна воші є переносниками збудників таких хвороб, як висипний і вошивий поворотний тиф, окопна волинська гарячка. Профілактик а вошивості : — дотримання правил особистої гігієни, регулярне купання, заміна білизни, утримання білизни й житла в чистоті; — використання мазей і шампунів, що містять інсектицидні препарати; — дотримання санітарного режиму в гуртожитках, готелях, будинках відпочинку, лазнях, лікарнях; — періодичні огляди на педикульоз у дитячих садках, школах.