Викладач Кувичинська С.П. Предмет,група Медична біологія група 2Бл Практика Тема Медичне значення класу Споровиків та класу Війчастих. Дата 07.05.22

 

Викладач	Кувичинська С.П.
Предмет,група	Медична біологія група 2Бл Практика
Тема	Медичне значення класу Споровиків та класу Війчастих.
Дата	07.05.22

Опорний конспект 

Тип Апікомплексні (Apicomplexa).

Представники класу Споровики (Sporozoea) – паразити людини.

Тип Апікомплексові. Клас Споровики (Sporosoa) налічує близько 1450 видів. Для цих мікроорганізмів характерно:

Всі види - паразитичні організми. Відсутність у зрілих форм будь-яких органоїдів руху. Складні життєві цикли з чергуванням статевого та безстатевого розмноження. У одній із стадій циклу розвитку споровиків утворюються спори (спорозоїти). Відсутність органоїдів травлення та живлення. Живлення, дихання, виділення здійснюється всією поверхнею тіла.

Токсоплазма (Toxoplasma gondii) збудник токсоплазмозу

Географічне поширення – повсюдне.

Локалізація. Клітини головного мозку, печінки, селезінки, лімфатичних вузлів, м’язів та інших органів людини.

Морфологічні особливості і життєвий цикл.

Токсоплазми, які локалізуються всередині клітини хазяїна називають ендозоїдами. Ендозоїд має форму півмісяця ( 4-7х2-4 мкм). Один кінець його загострений, інший круглястий.

У центрі знаходиться ядро. На загостреному кінці токсоплазми при дослідженні під електронним мікроскопом виявляється коноїд - утворення, яке подібне до присоски. За його допомогою паразит фіксується на поверхні клітини при прониканні в неї. Для ендозоїда властиве безстатеве розмноження шляхом поздовжнього поділу і ендогонії.

Скупчення токсоплазм під клітинною мембраною називається псевдоцистою. Після руйнування враженої клітини токсоплазма проникає в нову. Крім псевдо цист утворюються і справжні цисти. Це звичайно великі (до 100мкм) скупчення токсоплазм, вкриті товстою оболонкою. Цисти у клітинах хазяїнів можуть зберігати життєздатність до кількох років. Статеве розмноження у токсоплазм відбувається у тілі хижаків із родини котячих (свійська кішка). При цьому з одних ендозоїдів утворюються спочатку макрогаметоцити, потім макрогамети; з інших –мікрогаметоцити, потім мікрогамети. Після копуляції виникає зигота, що вкривається  щільною оболонкою і називається ооцистою. Ооцисти виділяються з фекаліями кішки і можуть зберігатися декілька років.

Патогенне значення і діагностика. Шлях зараження аліментарний- при вживанні м’яса, яке недостатньо оброблене термічно. Можливе зараження ооцистами при забрудненні рук ґрунтом або при безпосередньому контакті  з кішкою. Паразити, що потрапили в травний канал, проникають в стінки тонких кишок, потім з лімфою заносяться у лімфатичні вузли, де розмножуються і по кровоносних судинах потрапляють в органи локалізації. У дорослих людей проникнення в організм токсоплазми рідко спричинює захворювання.В окремих випадках може настати загострення хронічного токсоплазмозу з запальними прцесами і враженнями нервової тканини, очей, серцевого м’яза. Небезпечне зараження вагітних жінок під час вагітності. Паразити проникають через плаценту в організм плода і викликати його загибель. У інших випадках можуть народжуватись діти мертві або нежиттєздатні діти з різними каліцтвами( гідроцефалія, мікроцефалія).

Інколи народжуються діти з гострим токсоплазмозом, який характеризується високою температурою, набряками, висипом.

Лабораторна діагностика. Виділення паразитів з крові або інших тканин, при зараженні білих мишей і проведенні серологічних реакцій.

Профілактика. Особиста гігієна, обмеження контакту з кішками, використання термічно обробленого м’яса.

Малярійні плазмодії – збудники малярії

Для людини патогенними є 4 види:

-                    Plasmodium vivax – збудник триденної малярії

-                    Plasmodium malariае - збудник чотириденної малярії

-                    Plasmodium falciparum - збудник триденної малярії

-                    Plasmodium ovale - збудник триденної малярії

Остаточними хазяїнами є комарі роду Anopheles, яких називають малярійними, проміжним хазяїном є людина.

Заражаючись плазмодіями при ссанні крові на малярію, комар заражає іншу людину, вводячи їй плазмодіїв на стадії спорозоїтів, які з током крові розносяться по всьому тілу і проникають у печінку. У цих клітинах вони проходять тканинну (позаеритроцитарну) стадію циклу розвитку. Вона відповідає основній частині інкубаційного періоду хвороби. У клітинах печінки розвиваються стадія тканинних шизонтів. Тканинні шизонти збільшуються у розмірах і починають ділитися шляхом шизогонії. Із кожного шизонта виникає багато тканинних мерозоїтів. Позаеритроцитарний цикл здійснюється одноразово.

Еритроцитарна стадія. Тканинні мерозоїти проникають в кров’яне русло та проникають в еритроцити утворюючи шизонти. В юних шизонтах утворюється велика вакуоля, а цитоплазма та ядро відтискуються до периферії. Паразит набуває форми кільця.Потім вакуоля зменшується утворюючи псевдо події. Після того як плазмодій розростається настільки, що займає весь еритроцит  і набуває круглястої форми. Потім ядро плазмодія послідовно ділиться, утворюючи від 12 до 20 ( звичайно 16) ядер. Навколо ядер відокремлюються грудочки цитоплазми – формуються мерозоїти. Потім оболонка мерозоїта розривається , мерозоїти і токсичні продукти життєдіяльності плазмодіїв потраплять у кров’яне русло. Із цим  процесом співпадає  приступ малярії. Мерозоїти знову потрапляють в еритроцти і утворюється нова генерація мерозоїтів. Це відбувається багаторазово. Цикл еритроцитарної шизогонії у Plasmodium vivax, Plasmodium ovale , Plasmodium falciparum триває 48 годин, у Plasmodium malariае -72 години.

Частина мерозоїтів, проникнувши у еритроцити, розвивається не в шизонти, а в статеві форми. Із них утворюються гаметоцити (незрілі статеві особини), які морфологічно відрізняються від шизонтів. Розрізняють жіночі клітини — макрогаметоцити і чоловічі — мікрогаметоцити. Подальший розвиток їх можливий тільки у тілі комара роду Anopheles. Гаметоцити потрапляють у шлунок самки комара у процесі ссання крові хворої на малярію людини.

Із макрогаметоцитів утворюються макрогамети. Макрогаметоцити, при дозріванні кілька разів діляться і дають мікрогамети. Здійснюється попарне злиття макро- і мікрогамет. Запліднена клітина (зигота) рухлива, звідки і її назва—оокінета. Вона проникає під епітелій шлунка комара, дуже збільшується у розмірах і називається ооцистою. Всередині ооцисти відбувається множинний поділ, який приводить до утворення величезної кількості (до 10 тис.) спорозоїтів. Зріла ооциста розривається і спорозоїти проникають у всі органи комара. Найбільше їх нагромаджується у слинних залозах.

Патогенне значення і діагностика. Малярія - хвороба, яка характеризується появою виснажливих приступів. Приступи супроводжуються ознобом і підвищенням температури до 40 °С. Плазмодії руйнують велику кількість еритроцитів, що при відсутності лікування може призвести до анемії і навіть смерті.

Для лабораторного діагнозу проводять мікроскопічне дослідження мазків або великої краплі крові, у яких виявляють шизонти і гаметоцити. Кров рекомендується брати під час приступу або зразу після нього.

Малярія широко розповсюджена у багатьох країнах, особливо з тропічним і субтропічним кліматом. У Східній Європі на сьогодні малярія як масова хвороба ліквідована.

Профілактика. У районах поширення малярії рекомендується захищатися від укусів комарів (спати під тюлевими запонами над ліжком, змащувати відкриті частини тіла відлякуючими комарів речовинами тощо). Крім того, слід приймати лікарські протималярійні препарати, які мають профілактичний ефект.

Зважаючи на те, що людей заражають тільки комарі роду Anopheles що самі комарі заражаються тільки при ссанні крові хворої на малярію людини, протималярійні заходи здійснюються у двох напрямах:

1) виявлення і лікування усіх хворих малярією (ліквідація джерел інвазії);

2) знищення комарів (ліквідація переносника).

 

Тип Війчасті (Ciliophora)

Представники типу Війчасті (Ciliophora), в порівнянні з іншими найпростішими, мають більш складну будову (це постійна форма тіла, наявність клітинного рота, клітинної глотки, порошиці, складного ядерного апарату).

Розмноження безстатеве –– поперечний поділ і статеве розмноження це кон’югація.

У кишках людини живуть різні види паразитичних війчастих, але найбільше медичне значення має балантидій. Паразитує балантидій в товстих кишках людини і свині.

Джерелом зараження людини є свині, які являються носіями балантидіїв.

Збудник захворювання –– балантидій –– Balantidium coli.

Форма тіла овальна, величина 200 х 20–70 мкм.

Захворювання –– балантидіаз.

Інвазійна стадія –– циста.

Локалізація –– товста кишка.

Людина заражається проковтуючи цисти із забрудненою водою або їжею. Можливе цистоносійство, коли людина сама не хворіє і виділяє в зовнішнє середовище фекалії з цистами (які зберігаються до двох місяців). Часто балантидій проникає в слизову оболонку кишки, утворюючи виразки, кровотечі, кров’яний пронос. При відсутності лікування може наступити смерть.

Діагностика: мікроскопічні дослідження фекалій на наявність вегетативних форм і цист.

Профілактика: особиста гігієна, миття овочів і фруктів, нагляд за водопостачанням, знищення мух, лікування хворих, виявлення і лікування цистоносіїв, спецодяг працівників свиноферм, м’ясокомбінатів.

Завдання:

1.     Складіть порівняльну таблицю «Порівняльна характеристика токсоплазми і малярійного плазмодія.»

        

Порівняльна характеристика	Токсоплазма	Малярійний плазмодій
Морфологія
Цикл розвитку
Патогенна дія
Локалізація у людини
Основний хазяїн
Проміжний хазяїн
Назва захворювання
Лабораторна діагностика
Профілактика