Викладач Кувичинська С.П. Предмет Біологія і екологія (медична біологія) Група 1 – А с/с. 03.05.22 р. Тема Особливості процесів регенерації організму людини. Трансплантація тканин і органів людини. Дата 03.05.22 р.

 

Викладач	Кувичинська С.П.
Предмет, група	Біологія і екологія (медична біологія) 1 – А с/с
Тема	Особливості процесів регенерації організму людини. Трансплантація тканин і органів людини.
Дата	03.05.22 р.

 

Опорний конспект

1. Біологічні основи, типи і рівні регенерації

Регенерація (відновлення) — здатність живих організмів з часом відновлювати пошкоджені тканини, а іноді й цілі втрачені органи.

Регенерація відбувається на таких рівнях:

• репарація ДНК (виправлення хімічних пошкоджень та розривів у молекулах);

• регенерація на субклітинному рівні;

• регенерація на клітинному рівні;

• регенерація на тканинному рівні;

• регенерація на організмовому рівні.

В одноклітинних організмів регенерація відбувається шляхом відновлення втрачених органел чи частин клітини. Регенерацією є також відновлення цілого організму з його фрагмента (наприклад, прісноводної гідри чи морської зірки).

Типи регенерації. Регенерацію, що відбувається в процесі нормальної життєдіяльності організму й не пов’язана з пошкодженням чи втратою частин організму, називають фізіологічною. Процеси відновлення та оновлення відбуваються в організмі протягом усього життя. Наприклад, у людини постійно оновлюється зовнішній шар шкіри. Птахи періодично змінюють пір’я, ссавці — волосяний покрив. У листяних рослин листя помірного клімату щорічно восени опадають листки і замінюються навесні новими.

Інший вид регенерації — репаративна. Вона відбувається після пошкодження або втрати частини тіла або клітини. Буває типовою та атиповою. За типової репаративної регенерації втрачена частина змінюється такою ж самою (приклад: відновлення хвоста у ящірки). За атипової втрачена частина замінюється структурою, що відрізняється від утраченої кількісно або якісно (приклад: антена замість ампутованого ока у рака).

Репаративна (відновна) регенерація є по суті посиленою фізіологічною регенерацією у хворому організмі. Під час захворювання фізіологічна регенерація «трансформується» в репаративну, яка після одужання хворого знову повертається в рамки фізіологічної.

За репаративної регенерації на тілі можуть залишатися рубці та шрами.

2. Особливості процесів регенерації організму людини

У людини добре регенерує епідерміс, а також його похідні — волосся та нігті, клітини слизових та серозних оболонок, внутрішніх органів, клітини кісткового мозку. Здатність до регенерації має також кісткова тканина (кістки зростаються після переломів). Відновлюється печінка (зі втратою до 75 %) до повної маси, однак це відбувається завдяки збільшенню розміру клітин, а не їхньої кількості. За певних умов можуть обмежено регенерувати кінці пальців (якщо був утрачений фрагмент пальця до першої фаланги).

Загалом клітини тканин організму тварин і людини відносно фізіологічної регенерації поділяються на три групи:

• лабільні — швидко і легко відновлюються (клітини крові, епітелію слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, епідермісу);

• стабільні — мають обмежену спроможність до розмноження (клітини печінки, підшлункової залози, слинних залоз та ін.);

• статичні — не діляться, регенерація відбувається на субклітинному рівні (клітини посмугованої м’язової і нервової тканин).

Новітні дослідження виявили, що ЦНС усе ж таки здатна утворювати в невеликій кількості нові нейрони і формувати потім нові синаптичні зв’язки.

На процес регенерації впливають:

1) Вік — у молодому та юнацькому віці процеси регенерації перебігають інтенсивніше і більш досконало, ніж у літніх або людей старечого віку.

2) Харчування й обмін речовин — порушення загального харчування, що супроводжується виснаженням або авітамінозом (особливо дефіцитом вітамінів С і D), затримує й уповільнює процеси регенерації.

3) Гормональний фон — порушення функціонування залоз внутрішньої секреції (особливо наднирників, щитовидної залози, гіпофіза, статевих залоз) загальмовує процеси регенерації.

4) Стан кровотворення — наявність анемії та лімфопенії є доведеною у клінічній практиці ознакою зниження регенераційної здатності організму.

5) Стан центральної нервової системи — гострі або хронічні стреси послаблюють процеси регенерації та захисні механізми (найбільш чутливою вважається слизова оболонка шлунково- кишкового тракту, де можуть утворитися так звані «стресові» виразки).

6) Стан іннервації, кровообігу і лімфообігу — ушкодження нервових стовбурів веде до зниження регенерації, виникнення атрофічних процесів або утворення трофічних виразок.

3. Трансплантація тканин та органів у людини, їі перспективи

Трансплантація (пересаджування) — метод, що полягає в пересадці реципієнту органа або тканини (трансплантата), взятих у донора, а також клонованих тканин, штучних імплантатів (електронних, металічних та інших), найчастіше методом хірургічного втручання.

Розрізняють такі види трансплантації:

• аутотрансплантація — реципієнт трансплантата є донором для самого себе (приклади — пересаджування шкіри з непошкоджених ділянок на обпалені в разі важких опіків; пересаджування кісткового мозку або стовбурових клітин після високодозової протипухлинної хіміотерапії в разі лейкозів, лімфом і хіміочуттєвих злоякісних пухлин);

• ізотрансплантація (гомотрансплантація) — донором трансплантата є 100 % генетично й імунологічно ідентичний реципієнту однояйцевий близнюк реципієнта;

• аллотрансплантація (гетеротрансплантація) — донором трансплантата є організм того ж виду, що генетично й імунологічно відрізняється від реципієнта;

• ксенотрансплантація (міжвидова трансплантація) — трансплантація матеріалу від іншого біологічного виду (наприклад, людині від тварини);

 

Завдання для відповідей: обов’язково пишіть прізвище і групу.

1.Чим відрізняється фізіологічна регенерація від рапаративної ?

2. Ваша точка зору на застосування трансплантації органів та тканин: недоліки та перспективи.