Викладач Кувичинська С.П. група 2-А с/с, Дата 04.04.22, 2 пара Предмет Біологія і екологія (медична біологія) Тема. Медична арахноентомологія. Павукоподібні та комахи- збудники хвороб людини

 

Викладач	Кувичинська С.П.
Предмет, група	Біологія і екологія(медична біологія) група 2А с
Тема	Медична арахноентомологія. Павукоподібні та комахи- збудники хвороб людини
Дата	04.04.22 2 пара

 

Опорний конспект

Предмет арахноентомології . Загальна характеристика членистоногих Медичн а арахноентомологія вивчає представників типу Членистоногі  , що мають медичне значення . Представники членистоногих є тимчасовими  або постійними паразитами людини , переносниками збудників інфекційних або парази¬ тарних хвороб , а тако ж отруйними тваринами . Д л я представників цього тип у характерні загальні ознаки : — хітиновий покрив і членисті кінцівки ; — тіло складається із сегментів, які групуються у відділи: голову , груди й черевце ; — травна система має ротовий апарат , побудований з видозмінених кінцівок , травні залози;  — органами дихання залежно від способу життя є зябра, мішкоподібні легені або трахеї, — кровоносна система незамкнута, наявне серце , розташоване н а спинній поверхні тіла ; — нервова система добр е розвинена , представлена надглотковим і підглотковим вузлами , з'єднаними у кільце , і черевним нервовим ланцюжком ; — органи виділення — мальпігієві судини, або коксальні залози (видозмінені метанефридії) . Членистоногі роздільностатеві  з вираженим статевим диморфізмом. Розвиток я к прямий , та к і непрямий . До типу Членистоногі належать класи Ракоподібні , Павукоподібн і   Комахи .

Медичне значення павукоподібних. Павуки поширені всюди . Тіло ї х складається з несегментованих головогрудей і черевця . Практично всі павуки мають отруйні залози , розташовані в основі хеліцер . Для людини небезпечне вжалення лише деяки х павуків : тарантула , каракурта й низки тропічних видів . Тарантул  — це дуже великий павук , що сягає завдовжки 4 см у довжину . Живе у степах і лісостепах . Селиться в норах . Ловильної сітки не будує, підстерігає здобич і з засідки . Ужалення його болюче , але смертельної небезпеки для людини не має . Отрута зумовлює підвищення судинної проникності і порушенн я кальцієвого балансу , що призводить д о крововиливів , некрозу в місці укусу. З'являється сильний біль , згодом почервоніння шкіри і набряк . Біль зберігаєтьс я впродовж доби .

. Кліщі - переносники збудників хвороб Відомо д о 1 0 000 видів кліщів.

. Пасовищні кліщі  поширен і на луках і пасовищах, у лісостеповій , степовій і гірській зонах .  Довжина тіла голодних кліщів сягає 6 — 8 мм ; сита самка , щ о нассалася крові , може мати 2 — 3 с м у довжину , вон а здатн а поглинати кількість крові , щ о більше ні ж у 10 разів превищує масу її тіла в голодному стані . Особливостями и життєвого циклу іксодових кліщів є те , щ о після кровоссання самки відкладають яйця й гинуть . З яєць вилуплюються дрібні личинки, що маю т ь три пари ходильних кінцівок . Вони живляться кров' ю н а ящірках , дрібних гризунах і птахах і переходять в наступну стадію життєвого циклу — німфу. Німфи значно більші , ніж личинки , мають чотири пари ходильних кінцівок . Статева система в них щ е н е розвинена . Післ я кровоссання н а більших тваринах (зайці , кро — лики , білки ) німфи досягають статевої зрілості . Дорослі форми живляться н а великих ссавцях (олені , велика рогата худоба). Вони часто нападают ь н а людину . Увесь період розвитку іксодових кліщів від яй я д о статевої зрілості може тривати від півроку до кількох років . Кліщі активні впродовж теплої пори року . Потрапивши н а тіло годувальника , кліщ проколює йог о шкіру хеліцерами і вводить у ранку сисний хоботок . Ужалення кліщів безболісні, том у щ о їхня слина , яка потрапляє в ранку , містить знеболювальні речовини , а також речовини , що перешкоджають зсіданню крові . П і д час кровоссання іксодові кліщі можуть заразитися збудниками небезпечних д л я тварин і людини вірусних хвороб : кліщового весняно-літнього енцефаліту, геморагічних гарячок (кримська , омська ) та бактеріальної інфекції (туляремія , рикетсіози) . Д л я кліщ в характерна трансоваріальна передача збудника , тобто через статеву систему т а яйця наступним поколінням . Кліщовий енцефаліт — одне з найтяжчих інфекційних захворювань людини . Вірус уражує центральну нервову систему . Ц е проявляється в порушенні рухових функцій , виникненні паралічів , появі психічних розладів . Смертніст ь пр и кліщовому енцефаліті сягає З О % . Засоби боротьб и з іксодовим и кліщами : — носінн я спеціальни х комбінезонів , просочени х хімічним и препаратами , щ о відлякуют ь кліщів ; — у разі потреб и — обробленн я місцевост і отрутохімікатам и чи випалюванн я навесні торішньої рослинності ; — метод и біологічної боротьби — використання тварин , як і паразитуют ь н а яйцях , личинках кліщів або н а дорослих кліщах , зумовлюючи ї х загибель або знижуючи життєздатність .

 Кліщі — постійні паразити людини.

 Коростяний свербун  —  постійний специфічний паразит людини , що є збудником корости . Самка має довжин у 0,4 мм ; самец ь значн о менший . Н а спинні й поверхн і розташован і численн і щетинк и й шипики . Кінцівк и дуже вкорочені , і з щетинкам и й присосками . Свербуни живут ь у тов і епідермісу й живляттьс я йог о клітинам и . Самка з а сво є житт я відклада є д о 5 0 яєць . З н и х виходят ь личинки , щ о досягают ь статев ї зрілості чере з 10—15 днів . У середньом у життєви й цик л коростяног о свербун а становит ь близьк о 1 5 діб. Кліщ і можут ь оселятис я в будь-яком у місці шкіри , але частіш е проникают ь у більш ніжн і її ділянки (складки шкіри мі ж пальцями , н а згинах рук , н а статевих органах) . Розчухуюч и уражен і місц я , хвор а людин а руками переносить кліщів н а здоров і ділянк и шкіри , сприяюч и ї х розселенн ю п о всі й поверхн і тіла . Заразитис я коросто ю можн а пр и безпосеред — ньом у контакті і з хворою людино ю або твариною , а тако ж при користуванні одягом і постільною білизною хворого .

Патогенна дія . Руйнування кліти н шкірног о епідермісу , сильни й зуд, щ о по ­ силюєтьс я вночі . Діагностика . Коросту діагностують н а підставі виявлення характерних уражень шкіри . Ходи кліщів мают ь вигля д прямих  або звивистих тонких смужо к брудно-біли х кольорів . Н а одном у кінц і ходу виявляют ь папул у або пухирець , д е й розташовуєтьс я кліщ . Уздов ж ходів спос ерігают ь темн і крапк и — вентиляційн і отвори . Особлив о добр е ходи помітні в раз і обробленн я шкір и настоянко ю йоду . Д л я підтвердженн я діагноз у потрібн о розкрити пухирець гостри м скальпелем , під— чепит и йог о вміс т й перенест и в крапл ю 5 0 % розчин у гліцерин у напредметн е скло , післ я чог о мікроскопіювати . Профілактика : — виявленн я й лікуванн я хворих ; — ретельн е дотриманн я особисто ї гігієни ; — дезінфекція білизни , одягу , рушників ; — обережніст ь під ча с контакт у з тваринами.

Медичне значення комах.

 Воші — постійні ектопаразити ссавців і людини. Безпосередньо у людини паразитують два види паразитів: воша людська — збудник педикульозу і воша лобкова (Phthirus pubis) — збудник фтиріазу. Перши й вид підрозділяють на два підвиди: головна воша (Pedikulus capitis) і одежна воша (Pedikulus vestimenti). Статевозріла особина овальної або ромбоподібної форми, тіло безкриле, сплющене в спинно-черевному напрямку . Забарвлення залежить від кількості й давності випитої крові. На голові знаходяться прості очі і вусики, що є органами нюху. Ротовий апарат колючо-смоктального типу. Секрет слинних залоз містить антикоагулянти і подразнює шкіру хазяїна. Кінцівки пристосовані для міцного утримання за волосся й білизну. Яйце поздовжньо-овальної або грушоподібної форми, яскраво-жовтого кольору, до 1 мм завдовжки, називають гнидою. Головна воша світло-сіра з темним и пігментованими плямами з боків черевця і грудей. Довжина самки — до 4 мм, самця — 3 мм. Вусики відносно товсті й короткі, сегменти черевця відділені глибокими вирізками. Жив е на ділянках тіла, покритих волоссям. Одежна воша (рис. 11.16) світло-сірого кольору, найбільша (довжина самки — до 4,7 мм, самця — до 3,7 мм). Відрізняється від головної воші відносно тонкими й довгими вусиками і згладженими, без глибоких вирізок, краями сегментів черевця. Жив е у складках нижньої білизни.

Лобкова воша найменша (довжина самки — до 1,5 мм, самця — 1 мм), тіло коротке, трапецієподібної форми. Нема є чіткого поділу на груди і черевце. Живе на волоссі лобка, на бороді, вусах, віях та інших ділянках тіла, покритих волоссям (крім волосистої частини голови). Воші живляться кров' ю хазяїна 5—8 разів на добу, тривалість живлення 3—10 хв. Голодувати здатні впродовж кількох днів. Тривалість голодування залежить від температури і вологості (за температури 37 °С  1—2 дні, за температури 10—20 °С — 9—10 днів). Розвиток відбувається з неповним метаморфозом: яйце (гнида), личинка , доросла форма. Під час відкладення яєць спочатку видавлюється клейка речовина, що прикріплює гниду до волосся (головна і лобкова воші) або ниток одягу (одежна воша). За своє життя самка одежної воші відкладає до 300 яєць , головної — 150—200, лобкової — близько 50 яєць . Личинки вошей проходять три стадії, терміни розвитку залежать від живлення і температури. Уся личинкова стадія за температури 36—37 °С триває 10 днів. Тривалість життя за оптимальних умов: 27—28 днів — головна воша, 32—46 днів — одежна воша, 17—22 дні — лобкова воша. Зараження педикульозом і фтиріазом відбувається при безпосередньому контакті, а також у разі користування чужими білизною й постіллю. Слина вошей зумовлює свербіж; при великій завошивленості на шкірі з'являються пігментні плями в місцях укусів, шкіра стає товстою, грубіє, можливе приєднання вторинної інфекції. Головна й одежна воші є переносниками збудників таких хвороб, як висипний і вошивий поворотний тиф, окопна волинська гарячка. Профілактика вошивості : — дотримання правил особистої гігієни, регулярне купання, заміна білизни, утримання білизни й житла в чистоті; — використання мазей і шампунів, що містять інсектицидні препарати; — дотримання санітарного режиму в гуртожитках, готелях, будинках відпочинку, лазнях, лікарнях; — періодичні огляди на педикульоз у дитячих садках, школах.

Питання для відповідей:

1.      Морфологія та цикл розвитку, медичне значення кліщів.

2.      Порівняльна характеристика Головної та лобкової воші.

 

Домашнє завдання: Опорний конспект. Барціховський Медична біологія ст. 257-270