Викладач Кувичинська С.П. Предмет Медична та соціальна реабілітація. Дата 12.04.22 р. Група 4 – А с/с Тема: Реабілітація пацієнта з хірургічними захворюваннями

 

Викладач	Кувичинська С.П.
Предмет, група	Медична та соціальна реабілітація 4 – А с/с
Тема	Реабілітація пацієнта з хірургічними захворюваннями
Дата	12.04.22 р.

 

Опорний конспект

Фізична реабілітація є невід'ємною складовою частиною медичної реабілітації і використовується в усіх її періодах та етапах. Призначення засобів фізичної реабілітації, послідовність застосування її форм і методів визначається характером перебігу захворювання, загальним станом хворого, періодом та етапом реабілітації, руховим режимом . Спеціально підібрані вправи та інші засоби реабілітації здатні відновлювати оптимальну рухливість та врівноваженість нервових процесів, що покращує регулюючі властивості, активізує діяльність ендокринних залоз і стимулює вегетативні функції та обмін речовин. М'язова діяльність стимулює обмінні, окислювально-відновні, регенеративні процеси в кістках і тканинах. За рахунок цього швидше розсмоктуються продукти запалення, попереджуються спаювальні процеси та розвиток атрофій. Переломи діафіза стегнової кістки зустрічаються у людей похилого віку і спортсменів. Вони зумовлені несприятливими погодними умовами, порушенням тренувального процесу та іншими чинниками. Фізична реабілітація є комплексним методом лікування, який складається з лікувальної фізичної культури, лікувального масажу та фізіотерапії. Провідну роль у цьому відіграє лікувальна фізична культура. Після травм і операцій протягом лікарняного періоду реабілітація призначається у випадку відсутності протипоказів, причому того-ж дня через кілька годин після втручання або на наступний день. Раннє застосування фізичних вправ у першу чергу пов’язане з попередженням ймовірних ускладнень, стимуляцією компенсаторно-пристосувальних реакцій і діяльності органів та систем організму. Лікувальна дія фізичних вправ чітко проявляється у вигляді наступних механізмів: тонізуючого, трофічного, компенсаторного і нормалізуючого. Виконання фізичних вправ залучає хворого до свідомої і активної участі в процесі власного лікування, що підвищує його психоемоційний стан і загальний тонус організму, надає впевненості у швидкому одужанні. Безпосередньою дією вправ є певні зрушення, що виникають у серцево-судинній системі. Вони характеризуються активізацією крові і лімфообігу в зоні пошкодження, що запобігає порушенню периферичного кровообігу, набрякам тощо. Рухова діяльність запобігає також застійним явищам в пареніматозних органах, порожнистих венах, сприяючи циркуляції крові і полегшенню роботи серцево-судинної системи. Все це разом з іншими методами лікування запобігає тромбоемболіям . Мабуть немає кращого методу попередження легеневих ускладнень і поліпшення діяльності легень після операцій і травм, як дихальна гімнастика.

Лікувальна фізична культура при діафізарних переломах призначається з 1-2-го дня за трьома періодами: іммобілізаційним, пост мобілізаційним і відновним .

Іммобілізаційний період триває аж до утворення кісткового мозоля і зняття іммобілізації. Його завдання - запобігти пневмонії, тромбозу, навчити прикладним і побутовим навичкам з самообслуговування. У цьому періоді застосовують ранкову гігієнічну гімнастику, самостійну лікувальну' гімнастику по 10-15 хвилин з використанням 75% загальнорозвиваючих і близько 25 % спеціальних вправ 4 -6 разів за день. У випадках переломів стегнової кістки, коли методом фіксації є гіпсова пов’язка, в кінці періоду дозволяється вставати і ходити за допомогою милиць, частково навантажуючи хвору ногу, поступово переносячи на неї до 80% маси тіла. Ще до підйому хворого на милиці «тренують вени» пошкодженої кінцівки за допомогою періодичного опускання ноги з ліжка. Це скорочує час адаптації судинної системи травмованої ноги до функціонування у вертикальному положенні, зменшує набряки і неприємні відчуття при подальшій ходьбі. У випадку скелетного витягу лікувальна фізична культура призначається з другого - третього дня. Комплекс лікувальної гімнастики складається з дихальних, загальнорозвиваючих і спеціальних вправ: згинання і розгинаннях пальців стопи, активних рухів нею в різних площинах, ідеомоторних вправ, піднімання таза з опорою на стопу зігнутої здорової ноги, лікті і потилицю. Хворого вчать сидіти у ліжку по 2 - 4 рази на день. Ізометричні дво - трисекундні напруження м'язів стегна дозволені з другого тижня після досягнення повного зіставлення відламків. Наприкінці четвертого тижня починають обережні рухи у колінному суглобі для профілактики контрактури в ньому. Для того щоб хворий був здатний проводити активні рухи, тягу з гомілки знімають. Це дає змогу зігнути коліно, торкнутися п'яткою ліжка і навпаки - випрямити ногу. Після заняття систему витягання відновлюють. Спочатку рухи в колінному суглобі виконують з допомогою реабілітолога, а у подальшому самостійно декілька разів за день. Хворому рекомендується постійно зміцнювати м'язи здорової ноги і рук за допомогою самостійних занять .

Постіммобілізаційний період починається з моменту утворення кісткового мозоля і зняття чи зміни іммобілізації. У хворого може проявитися атрофія м’язів, малорухливість в суглобах, які підлягали іммобілізації, контрактура, послаблення м’язової сили, порушення координації рухів, зниження функцій органів систем організму. Оновною метою фізичної реабілітації у цьому періоді є відновлення функцій кінцівки і загального стану організму. Окремими завданнями є: відновлення амплітуди рухів, усунення тугої рухливості і контрактур, зміцнення м’язів, сприяння утворенню щільнокісткового мозоля. При цьому застосовують ранкову гігієнічну та лікувальну гімнастику по 25 - ЗО хв., самостійні заняття через кожні 1-1,5 год., спортивно-прикладні вправи, ходьбу, малорухливі ігри. Приділяють увагу поступовому осьовому навантаженню на ушкоджену ногу. Співвідношення загально розвиваючих і спеціальних вправ в заняттях приблизно однакове. Темп виконання вправ середній.

 II період після зняття скелетного витягу триває 1,5 місяця. Хворий продовжує перебувати на ліжковому режимі ще 10 - 15 днів. У перші дні після зняття іммобілізації для зменшення болю, який спричинений невеликою згинальною контрактурою в колінному суглобі, під нього підкладають м’який валик. В положенні лежачи на спині виконують активні згинання та розгинання у колінному суглобі. У подальшому ці рухи виконують у положенні лежачи на животі, сидячи, піднявши ноги з ліжка. В заняття включають вправи для пальців стопи, гомілковостопного суглобу, відведення та приведення ноги, обережні ротаційні рухи нею, піднімання ноги з допомогою та самостійно. Хворого переводять в положення стоячи приблизно через 2 тижні після закінчення скелетного витяжіння і навчають пересуватися за допомогою милиць на здоровій нозі, поступово спираючись на хвору ногу. Такі дозовані осьові навантажування допускають приблизно через три місяці після перелому. Потім хворого вчать ходити не тільки по рівному, а й сходами, далі - з однією милицею, і в кінці періоду - без опори.

Відновний період: завданням лікувальної фізичної культури у цьому періоді є повне відновлення функції ушкодженої кінцівки, усунення м’язових атрофій і слабкості, контрактур і координаційних порушень, завершення формування повноцінного кісткового мозоля, підготовка до навантажень виробничого і побутового характеру. Застосовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, самостійні заняття, лікувальну ходьбу, рухливі та спортивні ігри, вправи у воді, плавання, їзду на велосипеді, прогулянки на лижах. Комплекси лікувальної гімнастики складаються приблизно з 25% загальнорозвиваючих вправ і 75% спеціальних вправ, У заняття тривалістю 35 - 45 хвилин включають вправи з обтяженнями, вправи на гімнастичній стінці та різні види ходьби. Основну увагу приділяють спеціальним фізичним вправам на розвиток сили, швидкості, витривалості і координації. Також рекомендують вправи що підсилюють опороздатність кінцівок,відновлюють повноцінний механізм ходьби. V випадках інвалідизації у цей період удосконалюють рухові компенсації, формують нові рухові навички. Після травм і операцій протягом усього періоду фізичної реабілітації при відсутності протипоказань для підсилення ефекту фізичної реабілітації вже з першої - другої доби призначають лікувальний масаж. Фізіотерапію після травм і операцій застосовують з метою профілактики і лікування на всіх етапах реабілітації. Використання певних методів залежить від завдань, що ставлять перед фізіотерапією, виходячи з характеру захворювання і обсягу оперативного втручання, загального стану хворого, фаз утворення кісткового мозоля. Лікувальна дія фізичних чинників на організм після травми і операцій проявляється у вигляді нервово-рефлекторного і гуморального механізмів .

 

ВИСНОВКИ

1. Фізична реабілітація є комплексним методом лікування, де провідну роль відіграє лікувальна фізична культура.

2. Використання індивідуального підходу при обстеженні та складанні програми з фізичної реабілітації дозволяє більш адекватно впливати на протікання захворювання і скоротити термін лікування.

3. Комплексне поєднання пасивної і активної рухової активності, як засобів фізичної реабілітації, дозволяє попередити супутні захворювання, ускладнення травми, в значній мірі скоротити загальний термін лікування та час перебування хворого в стаціонарі.

Завдання:

1.      Скласти комплекс ЛФК для пацієнта при діафізарних переломах   кісток нижніх кінцівок. Постіммобілізаційний період. II період ЛФК.

 

№	Мета  ЛФК	Періоди	Зміст вправ	Методичні вказівки
		Водний. 2-3 вправи. Підготовка дихальної системи.
1.			Приклад. Вихідне положення – лежачі на спині. 1. Руки вверх, вдих. 2. Руки вздовж тулуба, видих.	Темп повільний. Повторити 5-6 разів.
2.
3.
		Основний. 8 вправ. Навантаження на суглоби ( по  2 вправи на кожний суглоб)
4.
5…
		Заключний.2 вправи. Розслаблення м’язів
12.
13.

 

Висновки.