Викладач Кувичинська С.П., Дата 02.04.22 р. група 2-Б л/с, Медична біологія Тема. Методи вивчення генетики людини.
|
Викладач |
Кувичинська С.П. |
|
Предмет, група |
Медична біологія група 2-Б л/с |
|
Тема |
Методи вивчення генетики людини. |
|
Дата |
02.04.22 |
Опорний конспект
Генеалогічний метод
— метод родоводів (ві д грец . Genealogía — родовід ) — ґрунтується на
простежуванн і хвороб и (ознаки ) в сім' ї ч и род і і з зазначення м родинни х
зв'язкі в мі ж членам и родоводу . Мето д запропонува в наприкінц і XI X ст . Ф
. Галь - тон . У медичні й генетиц і це й мето д част о називают ь
клініко-генеалогічним , оскільк и патологічн і ознак и в сім' ї вивчают ь з а
допомого ю клінічног о обстеження .
Генеалогічний метод належить до найбільш
універсальних методів генетики людини. Він є найдоступнішим для повсякденної
практичної роботи, досить інформативним і слугує основою медико-генетичного
консультування. Метод має два етап и: складання родоводу і генеалогічний
аналіз. Методика складання родоводу потребує великої підготовчої роботи зі
збирання необхідної інформації про хворого та про членів його сім'ї,
підтвердженої лікарськими обстеженнями. Дл я достовірності результатів аналізу
слід охопити не менше 3—4 поколінь. Особу, з якої починают ь збирання даних про
сім'ю і складання родоводу, називають пробандом. Найчастіше це хворий або носій
досліджуваної ознак и, але не обов'язково. Дітей однієї батьківської пари
називають сибсами (братисестри). Сім'єю у вузькому розумінні називають
батьківську пару та їхніх дітей. Ширш е коло кровних родичів краще називати
терміном «рід». Д л я складання родовідних схем використовують символи.
Цитогенетичний
метод — метод вивчення
хромосом за допомогою мікроскопа .
Метод почали широко
використовувати з 1956 р . , коли шведські вчені Д . Тійо і
А . Леван розробили
методику культивування фібробластів легенів ембріона людини
й уточнили , що в
каріотипі людини 46 хромосом , а не 48 , якдо того вважали .
Метод застосовують
для :
— вивчення
каріотипів ;
— діагностики
хромосомних хвороб людини ;
— складання карт
хромосом ;
— вивчення
мутаційного процесу в людських популяціях ;
— вирішення деяких
еволюційних питань .
Цитогенетичний
метод включає :
— вивчення каріотиу
людини (каріотипування) ;
— визначення
статевого хроматину .
Біохімічний метод
Генеалогічний метод дослідження може бути
недостатньо ефективним унаслід ок малодітності сучасних родин. За допомогою
лише генеалогічного методу не завжди можна встановити діагноз. А цитогенетичний
та інші методи виявляються неефективними в разі спадкових захворювань,
пов'язаних з порушенням и обміну речовин. За класифікацією ВООЗ, спадкові
дефекти обміну речовин зумовлені порушеннями:
— амінокислотного обміну;
—
вуглеводного обміну;
— обміну
ліпідів;
— стероїдного
обміну;
— пуринового
і піримідинового обміну;
— обміну
речовин у сполучних тканинах, кістках і м'язах;
— структури
гема і порфірину;
— обміну
речовин в еритроцитах та їхньої структури;
— обміну металів;
— транспортування різних речовин;
— будови й
функції ферментів і білків плазми крові.
Більшість спадкових порушень обміну речовин — це
ензимопатії, або ферментопатії, тобто порушення структури білків-ферментів
(унаслідок мутації генів). У разі ензимопатії в організмі спостерпається
дефіцит кінцевих продуктів обміну речовин і накопичення проміжних продуктів,
які можна виявити в крові, сечі й інших біологічних рідинах шляхом біохімічного
дослідження.
Близнюковий метод
— метод порівняння досліджуваних ознак у близнят , який слугує для визначення
ролі спадковостій впливу навколишнього середовища на розвиток захворювань . Цей
метод увів у генетик у Ф . Гальтон (1875) .
Близнюкови й метод найчастіше застосовують для : —
оцінення співвідносної ролі спадковості і середовища в розвитку ознаки ; —
встановлення спадкового
характеру ознаки ; — визначення експресивності і пенетрантносі гена ; —
встановлення ефективності впливу
н а організм таких зовнішніх факторів , як лікувальні засоби , виховання ,
навчання . Д л я використання близнюкового методу принциповим є встановлення
зиготності близнят . Дослідження
проводиться з порівнянням ознак монозиготних та дизиготних близнюків.
Дерматогліфіка — спеціальна галузь знань) , яка вивчає рельєф шкіри н а
пальцях , долонях і підошвах . Нині дерматогліфіку широко застосовують для
ідентифікації особи , бо малюнок н а пальцях і долонях індивідуальний ,
зумовлений спадковістю й не змінюється впродовж усьо о життя людини. Розділам и
дерматогліфіки є дактилоскопія, пальмоскопія, плантоскопія, які відповідно
займаються вивченням малюнків на шкірі пальців , долонь , підошов . Для
отримання відбитків малюнків н а шкірі використовують найпростіший і
найнадійніший метод із застосуванням типографської фарби . Н а сьогодні вже
відомі дерматогліфічні особливості відбитків кистей у разі різних синдромів . З
а допомогою цього методу також
можна визначити , яку саме природу має хвороба Дауна. Дерматогліфічні дослідження уможливили
виявлення ознак , як і характерні дл я різних вид в хромосомної та генної патології
, вроджених вад розвитку життєвоважливих органів і систем
Питання для
відповідей:
1.
Порівняйте
Генеалогічний та Цитогенетичний метод.
2.
В
чому суть Біохімічного методу.
3.
Охарактеризуйте
метод Дерматогліфіки.
Домашнє завдання: Опорний конспект. Барціховський Медична
біологія ст. 111-135.
Коментарі
Дописати коментар