Кувичинська С.П. 2Ас/с Предмет Біологія і екологія тема Екологічні закони та їх характеристика Дата 24.09.2021 4 пара

 

Викладач	Кувичинська С.П.      2Ас/с
Предмет	Біологія і екологія
тема	Екологічні закони та їх характеристика
Дата	24.09.2021 4 пара

Завдання: Опрацювати матеріал підручника біологія і екологія ОстапченкоЛ.І. за темою заняття. Опрацювати опорний конспект теми.

 

  Вивчення нового матеріалу.

Перший екологічний закон сформулював 1840 року німецький учений Ю. Лібех. Він припустив, що для організмів лімітуючим ( обмежувальним) буде той життєво важливий фактор, доступна кількість якого найбільше відхиляється від його оптимального значення. Це закон мінімума, або зкон Лібеха.

       Закон мінімума пізніше допрацювали Ф. Блекман і В. Шелфорд. Ф. Блекман сформулював закон лімітуючих факторів: найбільше обмежують можливість існування виду інтенсивність дії факторів, які найбільше відхиляються від зони оптимуму( зони найбільш сприятливої дії екологічного фактору), незважаючи на оптимальне поєднання та інтенсивність дії інших екологічних факторів.

  В. Шелфорд визначив, що лімітуючим може бути не лише фактор з мінімальною інтенсивністю дії, а і той, інтенсивність дії якого максимальна. Цей закон дістав назву закону толерантності: можливість існування виду за певних умов може визначатись як надлишком, так і нестачею будь-якого з екологічних факторів. Чия інтенсивність дії наближуватиметься до критичних точок мінімуму та максимуму.

  Діапазон дії екологічного фактору, який охоплює проміжок між мінімально та максимально можливою для особин цього виду дією, називають межами толерантності.

 Закони мінімуму і толерантності узагальнює закон оптимуму: дія кожного екологічного фактору має лише певні межі позитивного впливу на організми. Сприятлива дія на організми фактора має назву зони оптимума. Оптимальними умовами є ті, при яких організм з найменшими витратами енергії, здатний зберігати звичний для нього рівень обміну речовин.   Що більше інтенсивність дії фактора відхиляється від оптимальної в той чи інший бік, то більше буде виражена його пригнічу вальна дія – зона пригнічення,або песимуму.

  Значення інтенсивності дії, за якими існування організмів стає неможливим, називають верхньою та нижньою межами витривалості ( критичні точки максимуму й мінімуму). Відстань між межами витривалості визначає екологічну валентність певного виду, тобто діапазон і снування виду.

Організми, які мають широку валентність, називають еврибатними організмами, організми з вузькою екологічною валентністю – стенобіонтні.

На організм одночасно діє не один, а цілий комплекс екологічних факторів, які взаємодіють між собою. Цей закон визначив Мітчерліх-Бауле – закон сукупності дії факторів.

Закон взаємокомпенсації факторів, який визначив Е. Рюбель, полягає в тому, що відсутність або нестача деяких факторів може бути компенсована частково за рахунок інших подібних факторів.

Дайте відповіді на питання:

1.Яке практичне значення закону мінімуму характерне для людини?

2. Визначте на прикладі одного екологічного фактору закон оптимуму для організму людини.

3. Складіть таблицю «Еврибатні та стенобіонтні організми»

Еврибатні організми	Характеристика
1.
2.
3.
Стенобіонтні організми	характеристика
1.
2.
3.

 

Оцінювання.1. Надрукувати відповіді на питання.

2. Указати прізвище, групу.

3. Надіслати на Вайбер в лічку викладачу виконане домашнє завдання 24.09. до 15.10.       Це впливає на оцінку.