Кувичинська С.П. Предмет Медична біологія 2АЛ\с Лекція №8 Тема Членистоногі, їх медичне значення Дата 07.05 1 пара 8.00-9.45

 

 

Викладач	Кувичинська С.П.
Предмет	Медична біологія 2АЛ\с Лекція №8
Тема	Членистоногі, їх медичне значення
Дата	07.05 1 пара 8.00-9.45

 

План лекції.

1.Загальна характеристика.

2.Медичне значення павукоподібних.

3.медичне значення комах.

 

Загальна характеристика:

•  охоплює більш як мільйон видів;

•  середовище існування: наземно-повітряне, ґрунтове, водне, організмове;

•  в медичній паразитології членистоногих вивчають як паразитів людини, про­міжних хазяїнів, переносників збудників трансмісивних хвороб, отруйних тварин;

•  павукоподібних і комах, які мають медичне значення, вивчає медична арахноен­томологія.

Властиві ознаки:

•  тришаровість, або розвиток трьох зародкових листків;

•  білатеральна симетрія тіла;

•  нерівномірна посегментованість тіла;

•  злиття сегментів у відділи;

•  поява членистих кінцівок;

•  диференціація м'язів, поява смугастої мускулатури;

•  з'являється зовнішній хітиновий скелет;

•  поява міксоцелю - порожнини тіл, яка виникла внаслідок злиття первинної і вторинної порожнин;

•  травна система утворена трьома відділами: переднім, середнім з травними зало­зами і заднім з анальним отвором;

•  органи дихання залежно від середовища існування: зябра, трахеї, легені;

•  органи виділення: видозмінені метанефридії, мальпігієві судини;

•  кровоносна система незамкнена, сформоване серце;

•  нервова система представлена надглотковим ганглієм, черевним нервовим лан­цюгом;

•  характерний статевий диморфізм.

Клас Ракоподібні

Загальна характеристика

Середовище існування: переважно морські та прісні водойми.

Поділяються на два підкласи: нижчі раки - в медичній паразитології вивчають циклопів і діаптомусів, як проміжних хазяїнів стьожака широкого і ришти; вищі раки — прісноводні раки і краби як проміжні хазяїни сисуна легеневого.

 

Клас Павукоподібні

Загальна характеристика

Налічує 35 тис. видів;

характерне наземно-повітряне існування.

Властиві ознаки:

•   тіло складається з 2-х відділів: головогруди і черевце;

•   покриви тіла утворені хітиновою кутикулою з гіподермою клітинної будови;

•   наявні павутинні та отруйні залози;

•   апарат руху складається з шести пар кінцівок: перші дві пари - хеліцери і педипальпи, що виконують захват і подрібнення їжі, та чотири наступні - ходильні ніжки;

•   травна система пристосована до живлення напіврідкою їжею;

•   ротовий апарат залежить від способу захоплення здобичі;

•   глотка виконує функцію сисного апарату;

•   дихальна система, залежно від виду павуків, представлена легенями або трахе­ями, які відкриваються назовні стигмами, що розміщені на боках члеників;

•   видільна система у більшості павуків - це мальпігієві судини, утворені однією або кількома парами виростів кишкової трубки, з яких продукти обміну потрап­ляють у задню кишку;

•   кровоносна система залежить від органів дихання: найскладніша - у скорпіонів і павуків, які дихають легенями, найпримітивніша - у кліщів, що складається з мішкоподібного серця і пари отворів.

•   нервова система сконцентрована у нервових гангліях;

•   для павуків властивий статевий диморфізм.

Медичне значення мають представники рядів Скорпіони, Павуки, Кліщі.

 

Отруйні павукоподібні

Ряд Скорпіони

Географічно поширені в субтропічних і тропічних широтах. В Україні зустріча­ються в Криму.

Морфологічні особливості. За формою тіла скорпіони нагадують ракоподібних. Довжина від 1 до 17 см. У будові розрізняють голову, груди і черевце, яке складається з двох відділів: широкого переднього і довгого вузького заднього. Останній членик черевця закінчується шипом, в якому відкриваються протоки двох отруйних залоз. Скор­піони активні вночі. Живляться комахами, павуками, паралізуючи їх отрутою. Скорпі­они уражують здобич уколом жала, при цьому їх черевце закидається на спину.

Патогенна дія. Отрута скорпіонів для людини теж небезпечна. Вона викликає сильний біль, набрякання, почервоніння враженої ділянки. Укуси тропічних видів, наприклад, африканського скорпіона, можуть бути смертельними.

Профілактика. Як профілактичний засіб проти укусів скорпіонів використову­ють антитоксичну сироватку.

Ряд Павуки

 Зустрічаються у всіх частинах світу.

Морфологічні особливості. Розміри тіла від 1 до 11 см. Головогруди і черевце у них несегментовані. Майже всі павуки мають отруйні залози, отвори яких відкрива­ються біля хеліцер. На черевці знаходяться павутинні бородавки. Плетуть павутину в основному самки. Після запліднення самки здатні поїдати самців. Медичне значення серед павуків мають каракурт і тарантул.

Каракурт мешкає в пустелях і передгір'ях Серед­ньої Азії, в степах Криму і Таврії.

Морфологічні особливості. Розміри самки сягають 1,5-2 см, самця - до 1 см. Тіло каракурта чорного кольору, інколи з яскраво-червоними плямами.

Патогенна дія. Укуси каракурта небезпечні для людини, можуть бути і смер­тельні. Отрута зумовлює сильний біль у суглобах, грудній і черевній порожнинах.

спостерігається лихоманка.

Профілактика. З лікувальною та профілактичною метою застосовують протикаракуртну сироватку. Проводять боротьбу з каракуртами. Пасовищні тварини можуть поїдати цих павуків без шкоди для себе і таким чином зменшувати їх кількість.

Тарантул зустрічається у степовій та лісостеповій зонах України.

Мешкає у ґрунті в нірках на глибині 30-60 см.

Морфологічні особливості. Тіло на верхній частині має буре забарвлення, знизу -чорне. Кожна кінцівка складається з 7 сегментів, що мають темно-бурі і жовтаві

поперечні кільця.

Життєвий цикл. Самка восени відкладає 100-400 яєць, з яких весною виходять павучки. Для тарантула властива турбота про потомство: самка певний час носить

його на спині.

Патогенна дія. Укуси цього павука болючі, викликають запалення шкіри, проте

не смертельні.

Профілактика. Боротьба з тарантулом шляхом випалювання рослинного покриву, де він мешкає власна обачність людини в місцевостях поширення тарантула.

 

Кліщі

Загальна характеристика:

•   охоплює 10 000 видів.

•   статевозріла форма називається імаго.

Властиві ознаки:

•   тіло кулястої або овальної форми, не розчленоване на відділи;

•   у будові розрізняють голівку - гнатосому і власне тулуб - ідіосому;

•   у дорослих форм чотири пари ходильних ніжок, перша пара кінцівок - хеліцери і друга - педипальпи - ногощупальця, що утворюють хоботок;

•   на кінцях ніжок є кігтики, подушечки або присоски для прикріплення до хазяїна;

•   ротовий апарат залежно від типу їжі буває колючо-сисний, гризучо-сисний, ріжучий;

•   розвиток кліщів відбувається з перетвореннями: яйця —> личинка —> німфа —» імаго (статевозріла форма).

Тривалість життя кліщів від 6 місяців до 20-25 років.

Серед кліщів є постійні та тимчасові паразити людини, переносники трансмісив­них хвороб людини і тварин.

 

Ряд Акариформні кліщі - збудники хвороб людини.

Акариформні кліщі - збудники хвороб людини.

Підряд Саркоптиформні

Коростяний свербун - збудник корости.

Паразитує у товщі епідермісу і частково на поверхні шкіри.

Морфологічні особливості. Коростяний свербун - це вшкірний ектопаразит, дріб­них розмірів: самка 0,1-4 мм, самець - 0,2-0,3 мм. Свербун має вкорочені кінцівки. Очі відсутні. Дихання відбувається всією поверхнею тіла. Ротовий апарат гризучого типу. Ці ознаки є пристосуванням до паразитичного способу життя.

Життєвий цикл. В епідермісі шкіри самка буравить ходи 5-8 мм, де відкладає до 20 яєць. Через 2-3 дні з них виходять личинки, які перетворюються на німфу І —> німфу II. Личинка та німфи здатні пробурювати ходи й виходити на поверхню шкіри, де стають статевозрілими. Метаморфоз триває 15 діб. Після запліднення самки проникають у шкіру, а самці гинуть. Тривалість життя свербуна становить 40-45 діб. Самка протягом свого існування відкладає до 50 яєць. Поширення клі­щів відбувається переважно вночі, коли поверхня тіла зігрівається і зволожується потом. Людина відчуває свербіння, розчухує уражені ділянки тіла і розкриває ходи, сприяючи таким чином поширенню личинок і німф. Людина заражається контак­тно-побутовим шляхом.

Патогенна дія. На шкірі хворого спостерігається висипка - це попарно розташо­вані дрібні папули (у місці проникнення кліща в шкіру), пухирці (над сліпим кінцем коростяного ходу) і кров'яні кірочки (у місцях папул).

Профілактика. Дотримання правил особистої гігієни.

 

Ряд Паразитоформні кліщі - переносники збудників хвороб.

Родина Іксодові кліщі

Властиві ознаки:

•   іксодові - тимчасові паразити;

•   у життєвому циклі має місце метаморфоз, який включає стадії яйця, личинки, німфи і дорослої форми;

•   тимчасового хазяїна, на якому живляться іксодові, називають хазяїном-живителем;

•   личинки і німфи мають ряд пристосувань до пошуків хазяїна-живителя: добре розвинені рецептори, які сприймають зміни в ґрунті, підвищення температури і концентрації вуглекислоти у повітрі;

•   укус кліщів безболісний: завдяки знеболюючим анестезуючим речовинам, які вони виділяють, присмоктування їх залишається невідчутним;

•   кліщі продукують речовини, які перешкоджають згортанню крові.

Собачий кліщ - переносник збудників інфекційної хвороби туля­ремії від гризунів до людини і свійських тварин, а також переносник збудника вес­няно-літнього енцефаліту.

Паразитує на диких і свійських тваринах, людині.

Поширений у хащах лісової та лісостепової зони Європи, в гірських районах Криму, Кавказу, Північної Африки.

Морфологічні особливості. Тіло собачого кліща овальне. Колір самців брунатний, а у самок, в міру наповнення їх кров'ю, змінюється від жовтого до червонуватого.

Довжина самця 2,5 мм, самки голодної - 4 мм, ситої - 11 мм. Маса тіла самки, що наситилась, у порівнянні з голодною зростає від 2 до 400 мг. На спинній стороні самців є щиток, а у самок, німф і личинок він є тільки у передній частині, решта тіла має м'які покриви, що забезпечує можливість збільшення об'єму тіла під час живлення кров'ю.

Життєвий цикл. Тільки один раз за життя самка собачого кліща відкладає 10-12 тис. яєць на рослинний покрив ґрунту. Через 40 діб з яєць формується личинка, яка пере­творюється на німфи та імаго. Під час метаморфозу відбувається линька. На хазяїнів-живителів паразит нападає тричі - у стадії личинки, німфи та статевозрілої форми. Такі перетворення тривалі- від 3 до 7 років. При температурі повітря 10-15 °С личинки й німфи здатні голодувати 1-2 роки і зберігати при цьому життєздатність.

Патогенна дія. Іксодові кліщі є переносниками збудників інфекційних хвороб людини, оскільки живляться кров'ю.

Профілактика. Особистий захист від укусів кліщів, запобіжні щеплення, регулю­вання чисельності кліщів у біогеоценозах.

 

Тайговий кліщ  - переносник вірусної хвороби - тайгового енцефаліту.

Паразитує на птахах і ссавцях.

Поширений у тайговій природній зоні, а також мішаних лісах України.

Морфологічні особливості. Тіло тайгового кліща має коричневе забарвлення. Роз­міри самця до 2,5 мм, самки - до 4 мм. Кінцівки закінчуються присосками у вигляді подушечок і парою зігнутих кігтиків. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Прикріплю­ючись до шкіри хазяїна-живителя, кліщ пронизує її зубцями хеліцер і міцно кріпиться.

Життєвий цикл. Самка відкладає яйця на ґрунт, де вони зазнають перетворень на личинки і німфи. У життєвому циклі є два хазяїни. Личинки мешкають на пта­хах, гризунах, їжаках. Потрапляючи у ґрунт, вони линяють. Німфи живляться на білках, зайцях, бурундуках. Дорослі особини ссуть кров оленів, лосів, великої рогатої худоби. Узимку метаморфоз припиняється. За теплий сезон кліщ проходить тільки одну стадію розвитку. Тому повний розвиток кліща триває роки.

Патогенна дія. Тайговий кліщ сприяє поширенню вірусу тайгового енцефаліту. Це важке захворювання, яке у 20-30 % випадків закінчується інвалідністю і смертю. Ака­демік Є. Н. Павловський у 30-х роках XX ст. з'ясував роль тайгового кліща в епідемі­ології енцефаліту і розробив заходи профілактики. А вірусолог Л. О. Зільберг відкрив збудника тайгового енцефаліту. Саме відкриття Павловським природних осередків тай­гового енцефаліту сприяло створенню вчення про природну осередковість щеплення.

 

Пасовищні кліщі

Мешкають у степовій та лісовій зонах, зустрічаються на луках і пасовищах пів­денної частини України.

Морфологічні особливості. Характерними ознаками пасовищних кліщів є своє­рідний малюнок на щитку. Ротовий апарат укорочений, виступає вперед. Личинки і німфи живляться на дрібних ссавцях, зокрема, гризунах.

Життєвіш цикл типовий для іксодових кліщів.

Патогенна дія. Кліщі Denmacentor pictys переносять збудників туляремії. Denmacentor marginatus переносять збудників бруцельозу - хвороби великої рогатої худоби, свиней, людини. Denmacentor  nuttalli - є носіями спірохет - збудників кліщового висипного тифу.

Профілактика. Боротьба з кровосисними кліщами, догляд за одягом.

Родина Аргасові

Властиві ознаки:

•   мешкають у нірках, печерах і лігвищах тварин, а також у будівлях;

•   тіло овально-витягнуте або круглої форми;

•   аргасові кліщі не мають спинних щитків, покриті щільним дрібногорбковим покривом;

•   менш вибагливі, ніж іксодові, до середовища існування;

•   не характерне інтенсивне розмноження;

•   самка відкладає від 50 до 200 за одну кладку яєць, кілька разів за життя;

•   ссання крові у аргасових триває від 3 до ЗО хвилин;

•   кліщі здатні роками голодувати.

Цикл розвитку тривалий - до 20-28 років. У метаморфозі за яйцем і личинкою відбувається зміна кількох німф: німфа І —» німфа II —> німфа III (і більше) —> імаго.

 

Селищний кліщ - переносник збудників кліщового пово­ротного тифу.

Географічно поширений в Середній Азії, Кавказі, Ірані, Індії.

Морфологічні особливості. Тіло темно-сірого кольору. Довжина самки 8,2 мм, самця -5,8 мм. Очі відсутні. Живиться на гризунах, комахах, жайворонках, котах, собаках, великій

 рогатій худобі, конях. Передній кінець тіла загострений, задній - заокруглений. Голівка і    , очі відсутні. Дихальні отвори розташовані спереду четвертої пари ніг і дуже дрібні.

Життєвий цикл. Самки відкладають яйця на кінці літа і початку осені. Із яєць розвивається личинка. Голодна личинка округла, плоска, з довгими і тонкими ніж­ками, її ротова частина висунута вперед. Стадія личинки змінюється декількома нім­фами. Накінець із німфи утворюються імаго. Залежно від кліматичних умов розвиток може тривати до 20-25 років. Живлення на кожній стадії відбувається один раз. Кліщ може голодувати 10-11 днів.

Патогенна дія. Селищний кліщ підтримує поворотний тиф серед тварин, а при живленні на людині - заражає її. На місці безболісного укусу аргасового кліща на шкірі людини залишається слід у вигляді темно-червоного вузлика з блідим запаль­ним вінчиком. Пізніше на цьому місці з'являється різко свербляча геморагічна папула діаметром 6-8 мм.

Профілактика. Знищення гризунів, кліщів, дотримання правил безпеки від клі­щів при перебуванні у печерах, глиняних будівлях.

Родина Гамазові

Властиві ознаки:

•   дрібні кліщі довжиною 0,3-4 мм;

•   серед них є постійні і тимчасові паразити птахів і ссавців;

•   переносники збудників вірусних хвороб.

Курячий кліщ  - мешканець курників. Живиться на птахах і на людині. У місцях укусу з'являється темно-червоний вузлик, потім утворюється пухи­рець, заповнений кров'янистою рідиною. Курячий кліщ викликає свербіння.

 

Клас Комахи

Клас Комахи

Загальна характеристика:

•   вищі безхребетні;

•   найчисленніший клас існуючих видів, охоплює понад мільйон видів.

         Властиві ознаки:

•   тіло диференційоване на голову, груди і черевце;

•   голова рухомо з'єднана з грудьми;

•   на голові знаходяться почленовані рухомі вусики, що виконують функції дотику і нюху;

•   ротовий апарат утворений трьома парами кінцівок - пари верхніх щелеп ман-дибули і двох пар нижніх щелеп максили; друга пара нижніх щелеп зрослася і утворила нижню губу, а верхня - хітиновий виріст;

•   наявний язик - хітиновий виступ на дні ротової порожнини;

•   залежно від типу живлення ротовий апарат може бути гризучо-жувальним, колючо-сисним, лижучо-сисним;

•   грудний відділ складається з трьох сегментів, кожний з яких має пару почлено­ваних ніг;

•   залежно від способу руху кінцівки комах бувають ходильні, бігальні, стрибальні, плавальні, риючі;

•   другий і третій сегменти грудного відділу можуть мати по парі крил; друга пара у деяких видів редукована, представлена рудиментами - дзижчальцями, що виконують функцію органів рівноваги;

•   крила пронизані поздовжніми і поперечними жилками, по яких проходять нерви і трахеї;

•   серед комах є безкрилі; первиннобезкрилі (примітивні) і вториннобезкрилі (паразити).

•   характерний хітиновий покрив тіла з одношаровим гіподермальним епітелієм;

•   наявні різноманітні залози: пахучі, воскові, отруйні, шовковидільні;

•   м'язи смугасті, прикріплені до хітинового покриву;

•   травна система утворена трьома відділами: переднім, середнім, заднім: ротова порожнина —> стравохід —> воло —> жувальний шлунок —> середня кишка з слі­пими виростами —» задня кишка —> анальний отвір;

•   органи дихання: трахеї - розгалужені трубки, що закінчуються дихальцями - отворами на боках члеників грудей і черевця;

•   кровоносна система незамкнена; гемолімфа не транспортує кисень;

•   трубчасте серце і аорта розташовані на спинному боці черевця; у жуків-наривників гемолімфа отруйна;

•   органи виділення - численні трубочки (мальпігієві судини - від 2 до 200), у просвіті яких нагромаджуються продукти обміну - зерна сечової кислоти;

•   нервова система найвищого рівня розвитку серед членистоногих, складається з головного мозку, навкологлоткових і черевного нервових ланцюгів, головний мозок має III відділи: передній, середні і задній; передній складається з 2-х пів­куль, від них відходять величезні зорові частинки, що іннервують прості або складні фасеткові очі;

•   для комах характерна складна поведінка та інстинкти;

•   органи чуття наявні різних типів: дотику, нюху, зору, слуху, смаку, рівноваги;

•   статева система роздільна, у деяких видів має місце партеногенез;

•   розвиток з повним метаморфозом: яйце —> личинка —» лялечка —> імаго - і непо­вним перетворенням: яйце —> личинка —» імаго;

•   практичне значення: комахи-запилювачі рослин, виконують ґрунтоутворюючу функцію, хижі - регулюють чисельність інших комах;

•   медичне і ветеринарне значення мають комахи-паразити і переносники збуд­ників трансмісивних хвороб.

 

Ряд Тарганові

Чорний тарган, Рудий тарган (прусак) .

 Мешкають у відкритій місцевості. Розміри чорного таргана 20-26 мм, прусака 8-11 мм. Залежно від виду і статі таргани мають розвинені або редуковані крила. Самки відкладають яйця в кокони. Розвиток зародка триває у прусака при темпера­турі +22 °С 172 дні. Живиться залишками продуктів харчування, нечистотами і виді­леннями людини.

Патогенна дія. Таргани - механічні переносники хвороботворних організмів, цист найпростіших, яєць гельмінтів.

Профілактика. Дотримання чистоти у приміщеннях, харчових блоках. Для боротьби з тарганами використовують інсектициди, приманки з бурою.

 

Ряд Клопи

Блощиця - веде ектопаразитичний спосіб життя на собачих, котячих, гризунах, інколи людині. Дорослі блощиці та їхні личинки можуть тривалий

час голодувати.

Патогенна дія. Самка блощиці містить отруйний секрет, укуси її болючі. Перенесення блощицею збудників хвороб та їх цист, яєць, личинок не зафіксовано. Профілактика. Боротьба з клопами із використанням інсектицидів, знищення гризунів.

Ряд Воші викликають патологічний стан педикульоз, або вошивість, єпереносниками збудників висипного і поворотного тифів.

 

Рід Pediculus

Головна воша - переносник спірохет - збудників поворотного тифу .

Поширені повсюдно.

Зараження людини відбувається при роздавлюванні вошей на тілі людини і вти­рання спірохет при розчухуванні сверблячої шкіри.

Паразитує на волосяному покриві голови, яйця-гниди кріпляться до волосся.

Морфологічні особливості. Воші - безкрилі комахи сірого кольору. На голові наявні очі і 5-членні вусики. Довжина самця 2-3 мм, самки - 3-4 мм. Груди й черевце щільно злиті й малорухомі. Задній кінець тіла самця закруглений, а у самки - роздвоєний. Живиться тільки кров'ю людини 2-3 рази на день. Ротовий апарат колючо-сисний - колючі щетинки за допомогою м'язів висовуються і проколюють шкіру хазяїна. Яйця блискучі, овальні 0,5-1 мм. На передньому полюсі гнид є кришечка з горбиками.

Життєвий цикл розвитку проходить на одному хазяїні. Самка на волосину виді­ляє клейку речовину, якою кріпить відкладені яйця - гниди. З яєць виходять личинки. В цілому воша проходить три личинкові стадії. Розвиток відбувається на тілі людини протягом 2-3 тижнів. Тривалість життя воші 27-38 днів. За період існування самка відкладає до 300 яєць.

 

Одежна воша - переносник спіро­хет - збудників поворотного і рикетсій - висипного тифів. Зараження людини тифом відбувається при втиранні через пошкоджені ділянки шкіри випорожнень і гемолі­мфи роздавленої воші.

Одежна воша мешкає у складках одягу і білизни. Яйця теж кріпляться до їх поверхні. Для ссання крові переходить на тіло хазяїна.

Морфологічні особливості. Самка довжиною 2-4,8 мм, самець-2-3,8 мм. Це комаха білого кольору. Вирізки між сегментами по боках черевця неглибокі, пігмен­тація незначна. Одежна воша рухається 35 см за хвилину.

Життєвий цикл від початку розвитку до початку кладки яєць самкою триває 16 днів. За добу самка відкладає 14, а за весь період існування - 3 00 яєць. Гниди приклею­ються до волокон білизни й одягу. Тривалість життя самця 32 дні, самки - 46 днів.

 

Лобкова воша, або площиця

Паразитує на ділянках тіла з волосяним покривом, крім голови: на лобку, повіках, під пахвами.

Морфологічні особливості. Самці довжиною 1 мм, самки-1,5 мм. Тіло сплю­щене, широке і коротке, груди і черевце майже не відмежовані. Черевце має чотири пари бородавчастих виростів зі щетинками.

Життєвий цикл триває 22-27 днів. За добу самка відкладає 3 яйця, за все життя -50. Тривалість життя імаго лобкової воші - 17-26 днів. Зазвичай самки живуть 17 днів, самці -2.

Зараження людини відбувається через контакт із хазяїном паразитів.

Патогенна дія вошей. Ці паразити зумовлюють патологічний стан людини: педикульоз головний, тулубовий, лобковий. Від укусів та секрету слини комах у людини з'являється подразнення, свербіння, шкірні висипки. Порушення епідермісу сприяє розвитку стрептококової та стафілококової флори. Воші є переносниками збудників висипного і поворотного тифів.

Профілактика. Дотримання правил особистої гігієни, знищення вошей з вико­ристанням інсектицидів. Ізоляція хворих на паразитарні тифи.

 

Ряд Блохи

Блоха людська , Блоха щуряча  - переносники чумних бактерій, які локалізуються у кишках бліх. Паразиту­ють на покривах тіла птахів, ссавців, людини. Блохи поширені на всій території.

Морфологічні особливості. Дрібні кровосисні паразити. Мають обтічне тіло, крила відсутні. Рухаються за допомогою стрибальних ніг. На поверхні тіла є волоски, щетинки, зубчики і зубці. Щелепний апарат колючо-сисного типу.

Життєвий цикл відбувається з повним перетворенням. Самка відкладає яйця у сухому приміщенні. З яєць виходить безнога червоподібна, вкрита волосками личинка. Живиться вона випорожненнями дорослих бліх або гнилими органічними речовинами. Личинка тричі вкривається павутинним коконом і перетворюється на нерухому лялечку, а з часом на імаго - дорослу форму. Тривалість розвитку визначається температурою, вологістю середовища (250-270 днів). У цілому блоха живе до 1,5 року.

Патогенна дія. Укуси бліх викликають свербіння шкіри. При розчухуванні збуд­ники хвороб (чумні бактерії) проникають під шкіру і заражають людину.

Джерелом зараження чумними бактеріями є миші, щурі, ховрахи, полівки, зайці.

Блохи здатні передавати рикетсій - збудників пропасниць та збудників туляремії. Рикетсії - збудники ендемічних висипнотифозних пропасниць, а також туляремії, які виді­ляються разом з фекаліями, зберігаються в навколишньому середовищі до 40 діб. Інфікуюча доза для людини становить 0,01 мг, що відповідає одноразовому випорожненню блохи.

Профілактика. Знищення бліх у приміщеннях перебування людини.

 

 

Ряд Двокрилі  - мають одну передню пару крил, друга видозмінення у дзижчальця

Гнус - сукупність кровосисних комах ряду двокрилі, а саме комарі, москіти, мошки, мокриці, ґедзі.

У Євразії поширені три роди кровосисних комарів: Anopheles, Aldes, Culex, які є переносниками збудників хвороб. Зокрема, комарі Anopheles - малярії, Aldes - туля­ремії, японського енцефаліту, пропасниці, сибірки, Culex - японського енцефаліту.

Морфологічні особливості. Тіло комара складається з голови, грудей, черевця. На голові є складні фасеткові очі, 14-15-членні вусики, ротовий апарат колючо-сисного типу. На крилах комарів є волоски, лусочки і жилки. Комарі мають 3 пари кінцівок з кігтиками та присосками. Черевце поділене на 8 сегментів. Самці і самки живляться нектаром квіток, соками рослин. Кровосисні тільки самки.

Життєвий цикл. Самки комарів відкладають яйця на поверхню води або на воло­гий ґрунт. Зокрема, комарі Anopheles відкладають одиничні яйця з увігнутим пояс­ком і плавальною камерою на поверхні води. Яйця комарів Culex не мають поясків, їх відкладають купками у вигляді човника. Самки Aldes виділяють яйця на вологу землю як поодиноко, так і купками. З відкладених яєць залежно від виду комарів через 2-8-11 діб виходять личинки. Вони активно плавають, живляться одноклітин­ними водоростями, найпростішими, бактеріями.

У личинок комарів Culex і Aldes на передньому членику є дихальний сифон. У личинок Anopheles немає дихального сифона, а є одна пара дихальних отворів. Після чотирьох линянь личинка перетворюється на лялечку. Лялечка має форму коми, головогруди більші, ніж черевце. Лялечка Anopheles має дихальні трубки конічної форми, Culex  - циліндричні. На цій стадії розвитку комарі не живляться. Хітинова оболонка лялечки розривається, і виходить сформований комар. Залежно від температури довкілля весь розвиток триває від 14 до 30 днів. Самці живуть 10-15 днів, самки -З місяці.

Патогенна дія. Комарі є носіями збудників трансмісивних хвороб.

Профілактика. Очищення водойм від личинок комарів, знищення осередків комарів.

 

Родина Метеликові  

Рід Phledotomus

Москіти є переносниками лейшманій - збудників шкірного і вісцерального лей­шманіозу.

Поширені в Середній Азії, Закавказзі, Криму, Молдові.

Морфологічні особливості. Москіти - кровосисні комахи, дрібних розмірів від 1,3 до 3,5 мм. Тіло яскраво-жовтого, сірого кольорів, густо покрите волосками. На голові пара очей і довгі, з 16-ти члеників, вусики. Органи руху - 1 пара загострених на кінцях крил і три пари ніжок з кігтиками. Черевце складається з 10-ти сегментів, два останніх видозмінені у зовнішній статевий апарат.

Життєвий цикл супроводжується метаморфозом. Яйця москітів овальні з опук­лими спинними і увігнутими черевними боками. Через 5-10 днів після насичення кров'ю самки відкладають 1-2 яйця по 80-90 у темному вологому приміщенні, у гніздах птахів, нірках гризунів, смітті. Самки після кладки гинуть. З яйця виходять безногі личинки з волосками. Після трьох линянь личинки перетворюються у малорухливих лялечок. З лялечок виходять статевозрілі форми - імаго. За оптимальних умов розвиток від яйця до імаго триває 46-50 днів.

Патогенна дія. Москіти - це присмеркові комахи. Укуси москітів болючі, викли­кають сильне свербіння, утворення папул на шкірі, гарячковий стан.

Профілактика. Дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил утримання буді­вель, знищення москітів, використання захисного одягу від комарів.

 

Родина Справжні Мухи- механічні переносники хвороб.

Муха хатня - географічно поширена комаха, невибаглива до умов довкілля.

Морфологічні особливості. Комаха сіро-бурого кольору. Тіло й кінцівки покриті волосками. Між кігтиками лапок є подушечки, завдяки яким муха лазить по гла­денькій поверхні. Черевце складається з 5 члеників. Ротовий апарат лижучо-сисний, нижня губа перетворена на хоботок з двома ротовими лопатями.

Життєвий цикл з повним перетворенням. Самки відкладають 100-150 яєць у гній, фекалії, сміття. Через добу виходить личинка, яка живиться гниючими речовинами або фекаліями. Після третього линяння личинка перетворюється на лялечку. Через 1-2 тижні формується імаго.

Патогенна дія. Муха кімнатна безпосередньо поширює збудників кишкових хво­роб, туберкульозу, дифтерії, цисти найпростіших, яйця гельмінтів.

 

Муха-жигалка, або жигалка осіння - переносник збуд­ників сибірки і сепсису.

Широко розповсюджена форма комах.

Морфологічні особливості. Тіло осінньої жигалки завдовжки 5-7 мм, сірого кольору з темними смугами на грудях і черевці. На голові є чорна або червоно-бура смужка. Ротовий апарат колючо-сисний, хоботок твердий, видовжений, з хітиновими зубцями. Виділяє отруйну слину і викликає подразнення.

Життєвий цикл. Муха-жигалка - облігатна кровосисна комаха. Розвиток відбу­вається з повним перетворенням. Самка відкладає у гній або гниючі рештки рослин 20-100 яєць. Через 1-4 дні при температурі до 30-35 °С із яєць виходять личинки. Розвиток личинок триває 12-42 дні. Заляльковування відбувається у сухих місцях. Цикл розвитку від яйця до імаго триває 20-57 днів.

Патогенна дія. Укуси мухи-жигалки дуже болючі, викликають подразнення, свербіння. Жигалка є механічним переносником збудників туляремії, сибірки, ста­філокока.

Профілактика. Гігієна харчування, боротьба з мухами у населених пунтах, закла­дах харчування.

 

Вольфартова муха - личинка її викликає хворобу міоз. Муха поширена в середній смузі і південній частині Європи. Морфологічні особливості. Муха завдовжки 10-13 мм сірого кольору. Голова посмугована. Черевце яйцеподібної форми з темною смужкою посередині, а по боках - чорні плями. Ніжки темніші від тулуба. Дорослі комахи живляться нектаром квітів.

Життєвий цикл. Вольфартова муха - живородяща. Самка народжує 120-190 личинок довжиною 1 мм і відкладає їх у порожнини носа, вух, очей, в місця подря­пин, розчухів, виразок овець, коней, верблюдів та інших тварин, інколи сплячих людей. Личинки заглиблюються у тканини, роз'їдаючи до кісток і руйнуючи крово­носні судини. Розвиток личинок триває 3-5 днів. Із часом личинки потрапляють у ґрунт і там перетворюються на лялечок, а ті через 11-23 дні - на імаго.

Патогенна дія. Внаслідок руйнування личинками кровоносних судин, виника­ють нагнивання, кровотечі, гангренозні процеси. Міоз супроводжується сильними болями, ураження очей може викликати сліпоту.

Профілактика. Типова боротьба з мухами.

 

Мухи цеце  - облігатні переносники трипаносом, збудників африканського трипаносомозу.

Муха цеце виду Glossina palpalis поширена у західних районах Африки, у зарослях кущів по берегах річок і озер, поблизу житла людини.

Морфологічні особливості. Розміри представників цього виду - 10-13,5 мм. Три­валість життя 3-6 місяців.

Життєвий цикл. За цей час самка 6-12 разів народжує одну живу личинку. У ґрунті личинка зазнає перетворень на лялечку та імаго.

Патогенна дія. Мухи цеце живляться переважно кров'ю людини. Людина є осно­вним резервуаром африканського трипаносомозу.

Муха цеце виду Glossina morsitans поширена у посушливих районах саван. Пере­носник збудника трипаносомозу Trypanosoma brucei rhodesience.

Морфологічні особливості. Даний вид мухи цеце має дрібніші розміри, завдов­жки до 10 мм. Колір тіла світліший. Живиться переважно кров'ю диких тварин, на людину нападає рідко.

Життєвий цикл типовий, як для всіх мух цеце.

Профілактика. Знищення місць локалізації мух, застосування інсектицидів у боротьбі з комахами.

 

Родина Simuliidae

Мошки (Simuliidae) - механічні переносники збудника туляремії, в тропічних широтах - специфічні переносники нематод.

Морфологічні особливості. Середня довжина мошок 2,5-4-5 мм. Тіло вкорочене, потовщене, з короткими вусиками і ногами. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Переважно самки ссуть кров. Нападають тільки на відкритому повітрі і в світлий період доби.

Життєвий цикл відбувається з повним перетворенням: яйця —> 6 стадій личинок -» лялечка —> імаго. Розвиток мошок проходить у річках і струмках. Самки відклада­ють яйця на підводні предмети (каміння, листя рослин).

В цілому цикл триває 10 днів. Деякі мошки здійснюють до 5 кладок яєць і живуть 1,5 місяця.

Патогенна дія. На людину може нападати одночасно до кількох тисяч мошок. При укусі мошка впорскує в ранку секрет слинних залоз, який містить речовини, що запобігають згортанню крові і мають отруйні властивості. На місцях укусів з'явля­ються папули. Мошки можуть проникати в очі, вуха, ніс, рот.

Мошки небезпечні як специфічні переносники личинок круглих червів - філярій, а також збудників туляремії, сибірки, сапу, прокази, чуми.

Профілактика. Боротьба з мошками, зокрема з личинковою і лялечковою стаді­ями, із застосуванням інсектицидів. Особистий захист людей - використання спеці­ального одягу і масок.

Родина Мокрецеві  - переносники збудників філяріатозів. Поширені у країнах з тропічним і субтропічним кліматом, зустрічаються у теплих і вологих районах Європи та України.

Основна частина кровосисних мокреців належить до роду Culicoides.

Морфологічні особливості. Це найдрібніші з літаючих кровосисних комах, довжи­ною 1-2,5 мм. На голові розміщені брунькоподібні очі, довгі вусики, ротовий апарат колючо-сисний. У деяких видів крила прозорі, у інших - плямисті. Біля переднього краю крила є однакові радіальні комірки.

Життєвий цикл. Розвиток відбувається з метаморфозом: яйця —> 4 стадії личи­нок —» лялечка -» імаго. Залежно від виду мокреця, його розмірів і кількості спо­житої крові, кількість яєць у кладці коливається від 10-20 до 150 і більше. Личинки і лялечки розвиваються у вологому грунті, лісовій підстилці, дуплах дерев, невеликих стоячих водоймах.

Патогенна дія. Зафіксовані випадки, коли на людину за 5 хв. нападало одночасно 10 000 мокреців. В Африці мокриці передають збудників акантохейлонематозу, онхоцеркозу; на узбережжі Карибського моря - збудників японського енцефаліту. В Україні з мокреців виділено нейротропний вірус, у західному Сибіру - збудника туляремії.

Профілактика. Боротьба та знищення мокреців на всіх стадіях розвитку, вико­ристання відлякуючих хімічних засобів.